ЩАСЛИВА СВОЄЮ РОДИНОЮ

Саме так говорить про своїх найдорожчих і найрідніших людей жителька с.Шепелівка Валентина Анатоліївна Петраченко. Її родина – це її гордість, її багатство, її надія і опора.
Шепелівка – рідне село Валентини Анатоліївни, де промайнуло її дитинство і юність. То ж, здобувши освіту культпрацівника у Гадяцькому культосвітньому училищі (нині Гадяцький коледж культури і мистецтв ім.І.П.Котляревського), хоча і отримала направлення до Решетилівського районного Будинку культури, душею і серцем завжди линула до рідного отчого села, де на неї з нетерпінням чекали матуся Марія Петрівна та батько Анатолій Іванович, одвічні сільські трударі. Саме їм вона завдячує любов’ю до рідного краю, до людей праці, які живуть поруч і завжди готові прийти на допомогу. Цю любов і повагу до своїх односельців Валентина Анатоліївна пронесла через все своє життя, такою ж виховала і свою єдину доньку Лесю, а зараз допомагає виховувати любих онучат Ромчика і Андрійка.
Валентина Анатоліївна Петраченко надзвичайно талановита і творча особистість. Була душею Шепелівського сільського клубу, який очолила після повернення із Решетилівки. Її очі випромінюють особливе тепло, а на обличчі з’являється щира усмішка, коли вона пригадує неповторні роки праці у сільському закладі культури.
– Як весело і гарно жилося нам у Шепелівці! У клубі постійно відбувалися концерти, приурочені до державних та професійних свят, дискотеки для молоді, постійні репетиції святкових заходів. А скільки талановитих людей тут проживає, по-справжньому закоханих в українську пісню та запальний танок!, – розповідає Валентина Анатоліївна. – Була я і художнім керівником фольклорного ансамблю, який постійно займав призові місця та завжди радував глядачів своїм виступом, і незмінною ведучою всіх заходів. Та зараз, на жаль, нічого цього немає, бо близько 15 років тому сталося непередбачуване – у нашому закладі культури виникла пожежа і відтоді він вже більше не відчинив своїх дверей. Для мене особисто це була велика трагедія, адже я втратила не просто роботу, а улюблену справу, що була сенсом всього мого життя.
Довелося Валентині Анатоліївні працювати завгоспом у місцевому ПСП «Мрія» (нині ВП АФ «Мрія» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт»), а згодом інженером з охорони праці, а зараз вже більше п’яти років трудиться соціальним робітником. На неї з нетерпінням чекають п’ятеро одиноких стареньких, які без своєї Валі аж ніяк не можуть обійтися, адже вона надає їм цілий спектр послуг в залежності від їхньої групи активності.
В.А.Петраченко надзвичайно активна і цілеспрямована особистість, якій небайдужа доля рідного села і людей, які в ньому проживають. Вона була депутатом Глобинської міської ради минулого скликання і завжди активно відстоювала інтереси своїх односельців. І сьогодні, згадуючи свої депутатські справи, Валентина Анатоліївна підсумовує, що ж вдалося зробити за ці роки. Особливо похвалитися немає чим, та вона радіє з того, що хоча б центральна вулиця Незалежності освітлюється нічної пори, а от жителям інших вулиць доведеться почекати, доки на ці роботи будуть виділені відповідні кошти. Всі ці роки Валентина Петраченко як могла відстоювала право на існування місцевої школи, яка нині є філією Глобинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5, бо вважає, що навчальний заклад у селі має обов’язково бути. «Не буде школи – то і село перестане існувати», – переконливо мовить тепер вже колишній депутат Глобинської міської ради. Та найбільш болючим для Валентини Анатоліївни залишається питання відбудови сільського закладу культури, хоча й розуміє, що на це потрібні чималі кошти. Вона сподівається, що все ж таки настане час і культурне життя в селі оживе, а талановиті його мешканці поспішатимуть на репетиції, аби згодом радувати своїх працьовитих земляків святковими концертами.
І, насамкінець, Валентина Анатоліївна Петраченко говорить теплі і щирі слова поваги та подяки своїм дорогим односельцям за їхню небайдужість, доброту та милосердя:
– Жителі Шепелівки – це особливі люди, які завжди готові прийти на допомогу тим, хто проживає поруч. Коли в когось трапиться якась біда, вони обов’язково підтримають і морально, і матеріально. Велике спасибі всім вам, адже у нашому нелегкому житті дуже важливо не зачерствіти душею і не втратити найкращі людські якості, що мають найвищу цінність, – говорить Валентина Петраченко. А ще вона сподівається, що новообраний депутатський склад Глобинської міської ради більше уваги приділятиме її рідній Шепелівці, аби її жителям краще жилося, бо вони того варті.

Фото Анатолія КРАВЧЕНКА та з сімейного архіву
Валентини ПЕТРАЧЕНКО.

Матеріал підготували: