ХРЕСТИК ЗА ХРЕСТИКОМ НА ПОЛОТНІ – ДИВНІ ЛЯГАЮТЬ УЗОРИ! ХРЕСТИК ЗА ХРЕСТИКОМ – ТАК НАШІ ДНІ В ЩАСТІ ПРОХОДЯТЬ І В ГОРІ

Вишивальниця Марія САВКО за роботою

Живе в мальовничому селі Троїцьке, багатому на чудові та неповторні краєвиди і талановитих людей, така собі звичайна і в той же час незвичайна жінка Марія Федорівна Савко – майстриня, яка вишиває долю червоними і чорними нитками. Адже на полотнах, вишитих цією жінкою, з журбою радість обнялась.
Марія Федорівна – одвічна сільська трудівниця, яка 24 роки свого життя трудилася на молочнотоварній фермі, а ще сапала цукрові буряки в ланці, разом з чоловіком Михайлом виростили трьох прекрасних дітей – Людмилу, Михайла та Марію.
Колись, давно це вже було, коли ще дітки були маленькими, за запрошенням кращої подруги, Марії Петрівни Найди, перебралася родина Савків з села Малий Раковець Іршавського району Закарпатської області с село, що стало рідним на все життя, близькими й зрозумілими турботи його мешканців. Бо саме тут, на сумному сільському кладовищі, три роки тому знайшов свій останній прихисток її чоловік Михайло. Нелегка вона, вдовина доля…
Тож, щоб трішки забути про пережите та не відчувати самотності, що так і виглядає з кожного кутка спорожнілої оселі, що була колись гамірливою і веселою, – жінка знайшла себе у вишиванні. Вишивала змалечку, відтоді, скільки себе пам’ятає. А навчила донечку цьому ремеслу її матуся, Єлизавета Василівна, яка вміла не тільки вишивати, а й ткати та шити. Все це прекрасно вміє робити і Марія Федорівна, навіть зараз до неї звертаються односельці пошити те чи інше вбрання, чи дати нове життя старій речі.
Тож Марія Савко – справжня майстриня голки і нитки, і вже багато років чаклує над полотном, на якому її узори виграють всіма барвами кольорів, бо у вишивання вкладає всю свою душу, не шкодує ні часу, ні сил. Та найбільше, за словами майстрині, їй подобається гаптувати ікони бісером. Немало значить у цій роботі правильний підбір кольорів та якість матеріалу, перевагу надає бісеру чеського виробництва, тоді вишивка виходить просто неперевершеною.
У кожну свою роботу, а їх у неї чимало, майстриня вкладає позитивну енергію, теплоту, любов і душевність, частинку себе. Для неї це найголовніше, бо вишиває в основному для своїх дітей та найрідніших і найкращих в усьому світі онуків – Діаночки, Іллюші, Іринки та Михайлика. Всім своїм онукам вже вимережила дбайлива бабусенька весільні рушники та ікони.

– Кожна людина має віднайти позитив у своєму житті і якнайдовше перебувати у ньому, ніколи не впадати у відчай. Я, як і кожна людина, не завжди у позитиві. Але ніколи не треба опускати руки, а треба знаходити себе в чомусь. Я ж не тільки вишиваю, а ще й співаю у церковній півчій, спілкуюся там з близькими мені по духу людьми. Не кожен має вишивати, але кожен має знайти те, що до душі, що даруватиме радість собі та навколишнім. Ми ж всі маємо випромінювати добро й позитив. Бувають різні моменти в житті, але я одразу беру до рук голку з ниткою та полотно – і все минає, – саме так мовить про свої захоплення Марія Савко.

Матеріал підготували:

  • Завідувач відділу літературного редагування, член Національної спілки журналістів України.