ХАЙ ТЕЧУТЬ МЕДОВІ РІКИ, А СИЛА Й ЗДОРОВ’Я БУДУТЬ ДОВІКУ!

Те, що мед їли чи куштували всі – сумніву немає, і кожен, мабуть, знає, що цей духмяний нектар не лише чудовий замінник солодощів, а й хороший лікар при застуді чи інших хворобах. Він багатий корисними мінералами: магнієм, залізом, калієм, кальцієм, натрієм, хлором та сіркою, насичений багатьма вітамінами та каротином. Цим продуктом ми можемо смакувати завдяки трудівницям-бджілкам, а також «солодким майстрам»-пасічникам. З одним із них ми нещодавно познайомилися, завітавши в мальовниче село Горби Градизької ОТГ.
«Солодкий майстер» Володимир Григорович Шенгер – пасічник із досвідом, адже більше 30 років свого життя віддав улюбленій справі. Бджілки для нього – це не захоплення, це сенс його життя. Тільки-но пригріє весняне сонечко, Володимир Григорович одразу біжить на свою пасіку. І хоча робота з комахами не «мед», бо доводиться самому трудитися, як бджілка, зранку до ночі, однак всі клопоти господарю в радість!
А взявся пасічникувати Володимир Григорович 30 років тому. Наставником його та першим порадником був тесть Іван Григорович Трембач, у якого була пасіка та досвід догляду за нею. З роками чоловік опанував всі премудрості справи, читав відповідну літературу, спілкуватися з іншими пасічниками, дещо приходило з досвідом і поступово пасіка його розширювалась. На сьогоднішній день має 50 вуликів.

За улюбленою справою


Володимир Шенгер пригадує, що з юності мріяв мати пасіку. Він народився і виріс у селі Горби, після школи здобув спеціальність токаря в одному з профтехучилищ Кременчука. Далі була служба в армії, яку ніс недалеко від дому – у м.Полтава. А після служби поїхав Володимир у пошуках заробітків аж на північ колись великого Радянського Союзу, трудився на буровій, але через два роки повернувся додому, в рідну Україну та наймиліші серцю Горби.

Володимир та Любов ШЕНГЕРИ


У рідному селі і долю свою зустрів – Любов Іванівну, яка стала йому люблячою дружиною та хорошою господинею їхнього затишного сімейного гніздечка. Ошатні клумби, декоративні елементи на них, облаштування будинку – це все витвори її працьовитих рук. А ще на ній – вся домашня робота, господарство та город. Гордістю та надією Любові Іванівни і Володимира Григоровича Шенгерів є сини Богдан та Руслан. Молодший Руслан проживає у Кременчуці, а старший Богдан – з батьками, допомагає господарювати на земельних наділах. Нещодавно Богдан власноруч збудував для пасіки навіс, розширивши територію для розміщення бджолярських інструментів, бо приміщення, збудоване у свій час дідусем Іваном Григоровичем, вже стало затісне для цього.
Більшість робіт з догляду за пасікою чоловік виконує самостійно – і вулики майструє, і рамки виготовляє, є в нього деревообробний станок на якому чоловік працює (хоча кілька років тому сильно травмував руку). Має весь необхідний для догляду за пасікою інвентар, причеп для вивозу вуликів у місця медозбору.
– Головне у справі бджільництва – це любов до бджіл, – говорить пан Володмир. – Працюючи біля них, я не втомлююся, я – відпочиваю. Отримую неймовірне задоволення від медового запаху та ледь чутного гудіння смугастих. Хто займається бджільництвом, той знає, що всю роботу необхідно виконувати вчасно. Наприклад, в період цвітіння необхідно вчасно підставити рамки, розширити гніздо чи виконати іншу якусь роботу. Тож можу з впевненістю сказати, що бджільництво дисциплінує і робить людину більш відповідальнішою.
За сумлінну працю комахи-трудівниці віддячують господарю цілющим медом. До речі, Володимир Шенгер ніколи не підгодовує бджіл цукром, завжди залишає їм достатньо меду, качає лише верхні підставні рамки і робить це лише раз у рік. Хімічні засоби для боротьби із хворобами вживає з великою обережністю, лише у разі крайньої необхідності. Саме тому мед з пасіки Володимира Шенгера такий смачний і цілющий! Участь у викачуванні солодкого нектару бере вся родина.
– Натуральний мед буває рідким тільки тоді, коли свіжий, а з часом він неодмінно густіє й кристалізується. В різних сортів свій термін кристалізації, проте до зими зацукровуються всі, крім акацієвого, який може до року залишатися рідким, а потім густіє теж в міру – за що особливо цінується. Раніше ми частіше вивозили пасіку на місця медозбору, а останніми роками вулики стоять вдома. Щоб бджілки мали рано-навесні де зібрати нектар, насадили у дворі ліщину, садок у нас чималий, тож маємо корм для комах і горішки ліщини для себе, – розповідає бджоляр.
Його медом смакують рідні та друзі, у серпні приїздять покупці з інших населених пунктів, ті хто знає пасічника вже багато років та якість його продукції.
20 червня Володимир Григорович Шенгер святкуватиме своє 60-річчя. Щиро вітаємо ювіляра з цією життєвою подією! Нехай будуть з Вами здоров’я та сила, нехай доля буде ласкава і щира, щоб ніколи Ви не знали втоми, хай мир і злагода будуть у домі! Смачного Вам меду і незліченних солодких моментів у житті! Нехай праця на пасіці радує високими досягненнями і прекрасними результатами, щедрим медовим врожаєм і веселим дзижчанням, приємним для душі і серця!
Фото Анатолія КРАВЧЕНКА.

Матеріал підготували: