ХАЙ СЛАВНИХ СВЯТ У ВАС БУДЕ ЩЕ БАГАТО!

Ювілярка Лідія ТРОФІМОВА

1 квітня зустрічає свою 85 весну чудова, привітна жінка зі щирою душею та добрим серцем Лідія Савеліївна Трофімова. На її долю випало чимало життєвих випробувань, але, незважаючи на всі труднощі, які довелося здолати, жінка не втратила своєї доброти, оптимізму, віри в добро та людей.
Її життєва зіронька засяяла у с. Велика Кохнівка 1 квітня далекого 1936 року в багатодітній родині, де крім неї зростало ще троє дітей. Дитинство Ліди, як і тисяч її однолітків, обпалила Друга світова війна. Нелегко було родині виживати у тих непростих умовах, особливо у час німецької окупації та у післявоєнні роки, коли нестатки перекреслювали мрії, плани, сподівання… Та, незважаючи на скрутні умови, Ліда все ж змогла у 1951 році закінчити семирічку, але про подальше навчання не було й мови. У серпні помер батько, її мама одна залишилася з чотирма дітьми, яких потрібно було ставити на ноги. Тож Ліда у свої 15 літ замість навчання пішла працювати, аби хоч якось допомагати своїй матусі.
Спочатку влаштувалася на посаду кур’єра у районний фінансовий відділ, а через деякий час, коли вже набула певного досвіду, тямущу дівчину перевели на посаду рахівника податкового відділу, а згодом – інспектора бюджету.
Лідія Савеліївна заочно закінчила Одеський фінансово-кредитний технікум, здобувши спеціальність фінансиста і більше 13 років віддала роботі у Кременчуцькому районному фінансовому відділі.
А в червні 1965 року Лідія Трофімова перейшла працювати до Кременчуцького районного вузла зв’язку. У той час це була установа надзвичайної стратегічної важливості. Засоби масової інформації такі як газети, журнали та радіо були основними пропагандистами, інформаторами та організаторами, несли в маси ідеї партії та політику держави. У той час без періодичних видань та щоденних радіоефірів люди просто не уявляли свого життя. Роботи було багато, колектив налічував чимало працівників.
Спочатку Лідія Савеліївна трудилася на відповідальній посаді головного бухгалтера. Доводилося готувати звіти, зведення, робити це вчасно і якісно. Своєю сумлінною працею, відповідальністю, чесністю і порядністю Лідія Савеліївна завоювала любов і повагу не тільки своїх колег, а й керівництва. У жовтні 1977 року Лідії Трофімовій довірили ще відповідальнішу посаду – заступника начальника Кременчуцького районного відділу зв’язку. На цій керівній посаді потрібно було контролювати якісну і своєчасну доставку працівниками поштового зв’язку періодичних видань передплатникам, доставку переказів, телеграм, виплату пенсій та соціальних допомог. Робота з людьми – це завжди велика відповідальність, а тим паче у великому колективі у стратегічно важливій установі. Але Лідії Савеліївні завжди вдавалося знаходити підхід до людей, її вроджена тактовність та щирість, професійний досвід, порядність у стосунках допомагали їй завоювати повагу та авторитет серед підлеглих.
Лідія Савеліївна завжди брала активну участь в житті свого колективу, розуміла людей, знала про їхні особисті проблеми і завжди намагалася допомогти у їхньому вирішенні.
На цій неспокійній, відповідальній роботі Лідія Трофімова пропрацювала аж до виходу на заслужений відпочинок, віддавши майже півстоліття свого життя на благо рідного району та його мешканців.
За свою сумлінну працю жінка неодноразово нагороджувалася подяками та почесними грамотами керівництва району та обласного управління зв’язку, користувалася заслуженою шаною та повагою. Лідія Савеліївна має статуси дитини війни, ветерана праці та ветерана зв’язку.
Свою професійну кар’єру жінка змогла збудувати завдяки підтримці своєї родини, яка для неї завжди була на першому плані, незважаючи на напружену та нелегку роботу. З чоловіком Федором Істратовичем, з яким одружилася у 1956 році, Лідія Савеліївна прожила в любові та злагоді майже три десятиліття, народила та разом з чоловіком зростила сина Олега та доньку Ларису. Відлетів її коханий у засвіти в 1985 році, коли жінці було лише 50. Так і лишилася вона вдовою, навіть не думаючи про створення нової родини. А 10 років тому покинув цей свій і син Олег. Єдиною втіхою і розрадою для жінки є донька Лариса, зять Юрій, онука Світлана та правнучка Вероніка, які оточили Лідію Савеліївну своїм теплом та підтримкою. А ще є друзі, колишні колеги по роботі, які телефонують, підтримують, чи заходять у гості.
Шановна Лідіє Савеліївно, зі святом Вас, з Вашим 85-літтям! Нехай не згасає у Вашій душі вогник радості та надії, нехай буде стабільним здоров’я, а любов та підтримка рідних додають Вам натхнення та бадьорості з радістю зустрічати новий прийдешній день. Відмінного Вам самопочуття і ще довгих років життя!

Матеріал підготували: