ТАМАРА ВАСИЛЬЄВА – ПОЕТЕСА, ЯКА ПИШЕ СЕРЦЕМ І ДУШЕЮ

Нещодавно мені випало щастя познайомитися з чудовою жінкою, цікавою співрозмовницею і неймовірно талановитою поетесою Тамарою Марківною Васильєвою. Тамара Марківна проживає у Кременчуці, нині трудиться у відділі освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Піщанської сільської ради.
Розповідаючи про свій життєвий шлях, Тамара Марківна повідала, що народилася вона в чудовому Поліському краї, у мальовничому селі Куліші Ємільчинського району Житомирської області, в родині вчителя-філолога Марії Іларіонівни Плисак, яка понад 38 років свого життя віддала педагогічній праці.
У школі Тамариними улюбленими предметами були біологія, хімія, російська література, дівчина росла старанною, відповідальною, допитливою, добре навчалася. Читати поезію любила завжди, знаходила вірші до душі у журналі «Юность», який родина передплачувала, в бібліотечних книгах.
По закінченні Кулішівської школи Тамара Плисак пішла стежиною свого старшого брата Анатолія, вступивши на природничий факультет Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Саме в інституті у неї яскраво проявилися лідерські якості та творчі нахили, їй довірили бути старостою групи.
Після закінчення інституту, Тамара Марківна за розподілом поїхала у с.Бараші рідного Ємільчинського району і плідно працювала 5 років на посаді вчителя біології, була організатором позакласної та позашкільної роботи Барашівської школи. Й до тепер жінка з теплом та любов’ю згадує ті роки, своїх колег-наставників, перших учнів.
У 1991 році Тамара Марківна Васильєва разом з родиною переїхала до м. Кременчук. Розпочала роботу в районному Будинку дитячої та юнацької творчості на посаді методиста, у 2002 році її було призначено на посаду директора закладу. Саме на цій посаді розкрилися всі здібності і таланти Тамари Марківни. Вона плідно поєднувала керівну роботу з педагогічною – очолювала туристичний гурток. На творчому рахунку її вихованців є численні перемоги в змаганнях різних рівнів, цікаві туристично-краєзнавчі експедиції та подорожі. Вона завжди була невтомним організатором, автором креативних ідей та задумів, оптимістом, заряджала оточуючих енергією та позитивом.
Перший свій вірш Тамара Васильєва написала ще у шкільні роки, у пору першої закоханості. У 2012 році в Будинку дитячої та юнацької творчості вона заснувала літературну вітальню «Передзвони», де часто відбувалися творчі зустрічі з поетами не тільки Кременчуччини, а й усієї України. Жінка говорить, що обожнює вірші Наталії Баклай, вони наскільки багатогранні, що під будь-який настрій можна знайти поезію до душі. У 2012 році Тамара Марківна відкрила для себе поезії Олексія Тичка з м.Городище Черкаської області, члена Національної спілки письменників України, автора трьох та співавтора більше 10 поетичних збірок. Саме він став її першим поетом-наставником. Олексій Тичко заснував сайт «Натхнення», де численна письменницька спільнота України публікувала свої твори. На поетичному сайті «Натхнення» опублікувала свої перші вірші і Тамара Васильєва, отримавши схвальні відгуки як від Олексія Тичка, так і від інших іменитих літераторів.
Першим друкованим виданням поетеси стала колективна збірка «Натхнення», видана у 2013 році в м. Кременчук, до якої ввійшли твори учасників сайту «Натхнення». Упорядником збірки стала Тамара Васильєва.
Згодом, у тому ж таки 2013 році, світ побачила перша власна збірка віршів Тамари Васильєвої «Сорок вісім кроків». Ця збірка має символічну назву, адже кожний крок дорівнює року прожитого життя авторки. Презентація збірки відбулася у Кременчуці, на неї з’їхалися друзі, поети та прозаїки з усієї України.
У передмові до цієї збірки Олексій Тичко написав: «З Тамарою Васильєвою познайомилися випадково в Інтернеті. Відразу відчув, що людина закохана в поезію. За короткий термін Тамара встигла те, на що у других ідуть десятиліття. З категорії читача перейшла у поетеси. Буквально увірвалася в творчо-поетичні процеси, «на ходу» опановуючи ази римотворення».
На жаль, на 59 році життя Олексій Тичко покинув цей світ…
Корисним для Тамари Марківни було і знайомство з відомим українським письменником, публіцистом, громадським та державним діячем, видавцем Володимиром Федоровичем Шовкошитним. Саме у його видавництві у 2014 році побачила світ друга збірка поетеси «Колекція дум». Про цю збірку та її автора Володимир Шовкошитний сказав так: «Колекція дум» – це зразок первісно чистої поезії, яка густо заселена волошками й ромашками, полинами й чебрецями, буслами й солов’ями, криницями й колодязьними журавлями, непідробним ліризмом і справжніми людськими почуттями! Це – поезія водночас народна й інтелектуальна, традиційна й модернова, вона уквітчана алегоричністю й образністю, витонченим відчуттям слова, розмаїттям форми й оригінальністю стилістики».
У 2016 році Тамара Васильєва стала членом Спілки літераторів Кременчука «Славутич». Чимало років головою спілки був земляк поетеси, письменник Олег Федотович Головко, нині, на жаль, покійний. Зараз спілку очолює Ірина Чередник.
У 2019 році Тамара Марківна взяла участь в першому літературно-мистецькому фестивалі ім. Всеволода Нестайка і отримала Диплом лауреата І ступеня в номінації «Пісенна лірика». Того ж року жінка стала дипломантом Х літературно-мистецького фестивалю «Розстріляна молодість», що проводився у м. Житомир.
У 2019 році світ побачила третя збірка творів Тамари Васильєвої «Мамина хустка», присвячена її мамі Марії Іларіонівні. Ця збірочка – духовний скарб автора, в якій вона тепло та щиро звертається до матусі, сумує за нею, висловлює власні переживання про майбутнє рідних, країни, говорить про тих, хто ціною власного здоров’я і життя боронить Україну від агресора на сході держави. Крім чудових поезій у цій збірочці є і прозово-публіцистичні твори автора.
Тамара Марківна презентувала «Мамину хустку» в Кременчуці та в Ємільчинському районі, створивши своєрідний місток між дорогими її серцю людьми та краями. Після цього збірка «Мамина хустка» покликала поетесу в мандри країною і додала нового визнання на різних літературно-мистецьких заходах. Тамара Васильєва отримала Диплом лауреата ХХ загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання», що проходив у серпні 2019 року в м. Одеса, Диплом лауреата премії ім. Василя Юхимовича вона отримала і на Всеукраїнському літературно-мистецькому святі «Просто на Покрову». На Всеукраїнському літературно-мистецькому фестивалі ім. Василя Скуратівського «До Василя» вона нагороджена грамотами за ІІ місце у номінації «Крига», ІІІ місце у номінації «Поезія», за майстерність у номінації «Корінь і крона».
Тамара Васильєва є співавтором колективних збірок «Осінь у камуфляжі» (2014 р.), «Рудик» (2015 р.), «Поетична топоніміка» (2016 р.), «Він, Вона і війна» (2016 р.), електронних збірок Всеукраїнського освітньо-культурного проєкту «Рідний край у словах і барвах» (2016 р.) та поезій «Мальви для героя» (2019 р.).
Тамара Васильєва співавтор збірки оповідань, нарисів і статей про Героїв-кременчужан, загиблих у зоні АТО «Ангели світла» (2017 р.).
Влітку 2019 року Тамара Марківна з учасниками Білецьківського гуртка пішохідного туризму побували в с.Хоменці Роменського району Сумської області, на батьківщині загиблого Героя-кременчужанина Юрія Дудки. Родина Дудків втратила на війні двох синів – Юрія і Володимира. Їхня історія лягла в основу оповідання «Сни і реальність», яке Тамара Васильєва подала на конкурс оповідань «Open World». До складу журі конкурсу входили відомі письменники та видавці брати Дмитро та Віталій Капранови, вони високо оцінили оповідання і Тамара Марківна отримала Диплом переможця в номінації «Твори про вихідців та події Сумщини». Лише 6 творів із 594 отримали такий статус. За ініціативи засновника конкурсу американського митця Аддісона Хоффмана кращі твори будуть перекладені англійською мовою і опублікуються у США, також світ побачить збірка оповідань українською та англійською мовами.
У творчому доробку поетеси є низка мелодійних пісень. Пісня «Кременчуцький край» на музику місцевого композитора Олександра Левицького стала візитівкою Кременчуцького району. Близько десяти її чудових поезій поклав на музику композитор з Чернігівщини Віктор Охріменко. Пісня «Я сплету вінок» має два варіанти виконання, оскільки музику до твору написали два різних композитори.
Багаторічна співпраця склалася у Тамари Марківни з львівським художником Віктором Курилом, який проілюстрував дві збірки поетеси.


У Тамари Васильєвої вже є напрацювання на четверту авторську збірку «Перетворення». Хочеться вірити, що за підтримки поціновувачів таланту Тамари Марківни, спонсорів та меценатів, незабаром вона побачить світ.
Величезною душевною травмою для директора та всього трудового колективу була звістка про призупинення функціонування Будинку дитячої та юнацької творчості Кременчуцької районної ради Полтавської області з січня 2021 року, якому було віддано багато років творчої праці, душевного неспокою, сили, здоров’я, педагогічної майстерності. У липні 2021 року закладу виповилося б 65 років… Та життя продовжується. Нині Тамара Васильєва трудиться спеціалістом відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Піщанської сільської ради, курує виховну роботу навчальних закладів громади та займається рядом інших пинань.
Гордістю та втіхою Тамари Марківни є донька Олена, яка здобула освіту перекладача й прокладає свій професійний та життєвий шлях. Нещодавнє народження чудового хлопчика Богданчика зробило щасливими не тільки Олену з чоловіком Максимом, а й Тамару Марківну, у якої з’явився новий життєвий статус – щасливої бабусі.
Шановна Тамаро Марківно, хай щастить Вам у житті, нехай близькі завжди Вас радують своїми життєвими та професійними успіхами, здоров’я ніколи не підводить, а творче натхнення супроводжує на всіх стежках і дорогах. Ваші вірші – справжні скарби, які заставляють душу відчувати, співпереживати, надихають і підносять до вершин досконалості.
Сподіваюся, що читачам газети «Зоря Придніпров’я» припадуть до душі твори Тамари Васильєвої, що йдуть від самісінького серця і душі автора.
Фото Анатолія КРАВЧЕНКА.

Матеріал підготували: