ТАЛАНТ – ПРОКИНУВСЯ, ЖИТТЯ – НАВЧИЛО

Виявляється, такі холодні та бездушні матеріали, як залізо та металобрухт, звичайнісінький стальний дріт, авто – та велозапчастини в умілих руках майстра та при польоті фантазії можуть отримувати нові неочікувані форми та перетворюватися на справжнісінькі витвори мистецтва. У Бугаївці мешкає унікальний чоловік, зварник-художник Микола Олександрович Ротко, який здатний творити з заліза неймовірні та унікальні речі. Такого мистецтва, скажу відверто, бачити ще не доводилося.
А Микола Олександрович з дитинства був закоханий у техніку, тож коли виріс, змужнів, дійшов свого зросту та сили, почав працювати водієм в об’єднанні «Полтаварибгосп». До душі була йому ця робота, бо що може бути кращим за романтику доріг, коли на колеса твого автомобіля намотуються милі та кілометри, коли мчиш польовими шляхами наввипередки з вітром…
Та 20 років тому вирішив пан Микола зайнятися власною справою – ремонтом автомобілів, тим що вміє робити професійно, бо руки має золоті і в техніці – справжній дока. Та й як там не крути, на життя треба було заробляти, бо в родині Ротків зростали-підростали дві донечки-красунечки, Лариса та Юлія, і яких з дружиною Ларисою Іванівною треба було підіймати на ноги.
І так робота-робота до сьомого поту, ні відпочинку, ні відпустки, перед очима кожен день «залізяччя», запчастини, металобрухт – і о, Боже, в душі майстра проснувся талант, що дрімав десь собі глибоко, а потім три роки тому прокинувся і заявив про себе голосно і вагомо. Та ще й здивував усю Бугаївку, бо вперше Микола Олександрович представив свої творчі доробки на Дні села у 2018 році. Що то вже багата наша глобинська земля талантами!
Першим шедевром у творчій скарбничці сільського майстра були гаражні ворота, які просто вражають красою. Вперше на просторах Інтернету познайомився з таким видом мистецтва, як ковка, і зрозумів, як говорить сам майстер: «Оце моє!». А потім був і підсвічник зі старої коробки передач, і дивовижні панно з романтичними назвами «Зустріч», «Прощання», «Чарівна незнайомка», різноманітні інсталяції… І пішло, і поїхало, – неймовірний творчий розгул фантазії, аби тільки встигав втілювати в життя несподівані ідеї.
Кохана дружина Лариса в усьому підтримує захоплення свого талановитого чоловіка і радіє кожному його новому виробу.
– Я щаслива бачити, як у його руках метал, звичайнісінький дріт перетворюється на шедеври, а він від цього отримує задоволення. Він у мене найкращий: і чоловік хороший, і господар гарний, і батько та дідусь чудовий, а що вже додільний, то й говорити не доводиться, – так мовить про Миколу його дружина, ніби обіймаючи його очима.
До речі, 29 січня виповнилося вже небагато й немало, а 36 років, як подружжя Ротків на весільний рушничок стало, аби йти однією стежиною.
– Вона в мене, – лагідно поглядаючи на дружину, жартує майстер, – і старший помічник, і консультант, і муза. Лариса з жіночої точки зору дивиться на мої поробки і обов’язково радить мені додати родзинку чи маленький штрих, помітний тільки їй, разом даємо і наймення моїм «творінням». Ох, лише б часу вистачало – робити для душі. А замовлень у мене на роки вперед: дружині – лавочку, зятеві – альтанку, онукам, Женечці та Сашуні, – гойдалку!
Тож, нехай щастить Вам, майстре, а всі Ваші плани здійсняться!

Подружжя Миколи та Лариси РОТКІВ
Подружжя Миколи та Лариси РОТКІВ

Матеріал підготували:

  • Завідувач відділу літературного редагування, член Національної спілки журналістів України.