ТАКЕ СУЦВІТТЯ ЛІТ НЕ КОЖЕН НАЗБИРАЄ, ТАКИЙ ВЕЛИКИЙ СКАРБ НЕ КОЖЕН ОСЯГНЕ

Ювілярка Галина КРИВЕНКО, с.Ялинці

16 червня відсвяткувала свій 90-річний ювілей шляхетна людина, Вчитель з великої літери, для багатьох вірний наставник, порадник та подруга – Галина Гнатівна Кривенко, яка багато років свого життя віддала роботі у Ялинцівській школі, навчаючи рідної української мови своїх учнів.
Все її життя пов’язане зі школою. Час минає швидко, коли людина зайнята улюбленою справою. Галина Гнатівна виховала і навчила не одне покоління юних душ, не тільки давши своїм вихованцям ґрунтовні знання, а й прищепивши їм головні людські цінності – чесність, порядність, відповідальність, готовність прийти на допомогу іншим.
Вона народилася у славному селі Максимівка 16 червня 1931 року, була другою дитиною великої і дружної родини Ляпунів, де крім Галинки підростало ще четверо дітей. Її дитинство закінчилося тоді, коли почалася війна. Батька, Гната Сергійовича, забрали на фронт, мама Ганна Прокопівна, залишилася одна з п’ятьма дітьми. Як вижили у роки лихоліття – один Господь знає. У 1943 році загинув на фронтах Другої світової, форсуючи річку Дніпро, Гнат Сергійович. Весь тягар піклування про родину ліг на плечі Ганни Прокопівни, яка трудилася від зорі до зорі, аби підняти на ноги своїх дітей.
Після закінчення Максимівської семирічки, середню освіту Галинка здобувала у Градизькій середній школі.
Свій трудовий шлях розпочала з посади діловода Максимівської семирічної школи у 1952 році. Після навчання працювала на посаді старшої піонервожатої у Недогарківській середній школі, а згодом була призначена на посаду вчителя української мови і літератури Ялинцівської восьмирічної школи. З цією школою у Галини Гнатівни пов’язано найбільше спогадів, адже саме тут відбувалося її становлення як педагога, саме тут вона вчила розумному, доброму, вічному своїх учнів, відчуваючи дружню підтримку колег-вчителів, з якими її пов’язують роки багаторічної дружби.
Галина Гнатівна Кривенко вищу педагогічну освіту здобула у Полтавському педагогічному інституті, закінчивши факультет української мови та літератури. За її плечима – роки копіткої, відповідальної праці. Неодноразово вона обиралась депутатом Ялинцівської сільської ради, активно займалася громадською роботою та допомагала іншим. Багато разів була на відповідальній посаді – секретаря виборчої комісії. Славилася у селі як вміла кухарка, тому її кликали на весілля та інші заходи, аби допомогла у приготуванні страв. Доводилося жінці й буряки у колгоспі полоти, іншу сільську роботу виконувати і все виходило у Галини Гнатівни вміло та до ладу. Все встигала вона – і до уроків підготуватись, і вдома порядок навести, адже в родині підростало двоє дітей – донька Лариса та син Юрій.

З донькою Ларисою, онукою Інною та правнучкою Дар’єю

Зі стін Ялинцівської школи вона пішла на пенсію у 1980 році. Та всидіти вдома активній та енергійній Галині Гнатівні обов’язки не дали. Вона трудилася секретарем зі збору податків Ялинцівської сільської ради поєднуючи цю роботу з державним страхуванням. Є у неї й трирічний стаж роботи у страховій компанії «Оранта». Де б не трудилася Галина Гнатівна Кривенко, скрізь зарекомендувала себе відповідальним, чесним та сумлінним працівником, саме цим й заслужила повагу та шану односельців.
Життя Галини Гнатівни не було встелене пелюстками троянд, довелося пережити і розчарування, і біль та втрату найрідніших людей. Відійшла у засвіти матуся, пішли з життя її брати та сестри, покинув цей світ і син Юрій… Гордістю та втіхою Галини Гнатівни Кривенко є донечка Лариса, яка закінчила інститут іноземних мов, проживає нині у м.Світловодськ, пише вірші, що йдуть від самісінького серця, має чудовий голос, працює у Світловодському міському Будинку культури й є учасницею ансамблю «Кришталеві роси».
Пишається Галина Гнатівна й своїми чотирма онуками – Інною, Сергієм, Яною та Андрієм, доброї долі та щастя бажає своїм найкращим у світі правнукам – Валерії, Дар’ї, Ользі, Вікторії, Сергію, Назару та Микиті.
У свої поважні 90 Галина Гнатівна не втратила цікавості до життя, вона – чудова співрозмовниця, начитана, ерудована, з величезним життєвим досвідом, вона цікавиться тим, що відбувається в селі, в районі, в країні. Часто вона повертається спогадами у минулі роки, пригадуючи пройдені шляхи, людей та події. І вірш доньки Лариси особливо близький та хвилюючий, адже у ньому частина і її життя.
Всі ми родом з дитинства, з того отчого краю,
Де лиш мрій горизонти, де прекрасне буття.
З ним пов’язана пісня колисковая мами
І бабусина казка – світанок життя…
Там були ми малими, молодими – батьки,
Рідні дружно збирались в наш куток «Кривенки».
І тоді нам здавалось, що не буде кінця
Отим рідним стежинам і назустріч відкритим серцям.
Наша копанка, мабуть, нас усіх пам’ятає,
Як у спеку спішили ми до неї завжди
І у ліс протоптали не одну ми стежину,
Щоб відчуть прохолоду, позбирати гриби.
Я іще пам’ятаю терпкий терену смак
І доріжку в «бабівський» садок.
Може все це – дрібниці, не знаю,
Але душу бентежить цей народжений кожен рядок,
Бо іде він від серця, що той час пам’ятає,
Та по-іншому, мабуть, не буває –
Все частіше, з роками, туди душею линеш знов,
Щоб хоч думкою пройтись по тім краю,
Та згадати молодість свою…

Шановна Галино Гнатівно, прийміть найщиріші побажання здоров’я, миру, достатку, радості, нехай поруч з Вами завжди йдуть віра і надія, оптимізм і впевненість, а доля береже Вас від негараздів та бід, додає сил та натхнення! І нехай Ваші спогади будуть завжди добрими, світлими та позитивними, а найрідніші Вам люди дарують свою любов, турботу та море приємних емоцій!
Фото з родинного архіву.

Матеріал підготували: