СПРАВА ЧЕСТІ, ВІРА ТА ЗАХИСТ БАТЬКІВЩИНИ

У бойовому підрозділі, де несе службу земляк Олександр ЛЮТЕНКО
На позиції «Зеніт»
У день Богоявлення для воїнів було проведено богослужіння та чин освячення води

Ось і настав 2021 рік. Для одних, за їхніми словами, це рік надій та сподівань, для інших – рік розчарувань з перших його днів. А для нашої волонтерської групи і для мене особисто – це восьмий рік боротьби з російськими окупантами та допомоги нашим захисникам.
Кілька років тому, а саме у 2017, на одній з передових позицій Збройних Сил України, пригадується розмова з нашими військовими про забезпечення армії. Коли хлопці раділи тому, що матеріальне забезпечення поліпшилося в рази, говорили, що скоро волонтерська допомога стане не потрібною та про те, що за ці роки вже зріднилися з волонтерами, стали однією сім’єю і що кожний приїзд на передову волонтерської групи – це свято. «Наче вдома побували» – говорили воїни, проводжаючи нас у зворотну дорогу.
У той час все частіше йшло обговорення в штабах про надання волонтерської психологічної підтримки військовим, забезпечення їх медикаментами та про організацію різних культурних заходів. Такі оптимістичні плани були в той час. Але, на жаль, із зміною влади в Україні прийшли зміни і в армію та не в кращу сторону. Ті досягнення, що були набуті ціною життя, пожертвою власного здоров’я і часу стали знецінюватися і руйнуватися. Так, зокрема, в армії значно скоротилося фінансування, що потягло за собою і погіршення матеріального постачання. Виходить так, що волонтерська робота не відійшла в минуле, а й далі є важливою ланкою у забезпеченні наших захисників найнеобхіднішим.
Із наших статей-звітів читачі газети знають, що наша волонтерська група опікувалася не тільки захисниками, а й школами та дитячим будинком. З новими реформами і змінами у цих закладах не тільки не зменшилося проблем, а ще й збільшилося. На першому плані було і залишається якісне харчування для дітей.
Незважаючи на те, що сьогодні, на 8-у році боротьби з російськими окупантами, багато українців «втомилися» від війни та за будь-яку ціну хочуть «миру», є велика кількість справжніх патріотів, які прекрасно розуміють ситуацію та те, що не Україна розв’язала цю війну та окупувала чужі території. Саме такі люди допомагають впродовж всіх цих років нашим воїнам, вони не втомлюються це робити, бо вважають що це їхній особистий внесок у нашу спільну перемогу. Ось такі люди й надихають та дають сили жити далі, долаючи труднощі сьогодення.
Керівництво бойових підрозділів 17 ОТБ, 42 ОМПб, 57-ОМБр нагородило багатьох наших земляків, хто допомагає матеріально – фінансами, технічними засобами, продуктами харчування і разом з воїнами бореться за незалежність країни з перших днів війни і до сьогодення.
Так Віктор Кузьмич Крюк, Сергій Федченко та Володимир Підцерковний нагороджені медалями за волонтерську діяльність. Подяками нагороджені Володимир Сьомін, Дмитро Підцерковний, Олег Попов, Костянтин Кошель, Віталій Топчій, Юлія Лях, Володимир Яресько, Валентина Чобітько, Михайло Лопушенко, Олег Пелипенко, Тетяна Криворот, Катерина Маловічко, Алла Хільчук, Лідія Безугла, Валерій Ведмідь.
Велика і щира подяка від воїнів всім, хто всі ці роки допомагає та підтримує.
За останній час нашою волонтерською групою було здійснено дві поїздки на передові позиції ООС, зокрема, у м.Сєвєродонецьк у 14 танкову бригаду, де несе службу наш земляк, бойовий побратим Олександр Олександрович Лютенко.
До воїнів було доставлено маскувальні сітки для бойової техніки, надані волонтерським підрозділом «Hand made для Армії руками небайдужих полтавок», чотири маскувальні костюми «кікімори» для снайперів і розвідки, засоби гігієни. За фінансової допомоги Володимира Сьоміна було придбано цепи і шини до бензопилки. К.Я.Кошель надав кабелі, світильники, вимикачі, дві ємності на 400 літрів, утеплювач, набір для пайки пластикових труб та ін. Доставили вантаж на передову учасник бойових дій Руслан Ляшенко та дружина Олександра Лютенка Людмила Дмитрівна.
Вже стало доброю традицією відвідувати воїнів на передовій на великі релігійні свята та проводити богослужіння на бойових позиціях. Цьогоріч на свято Хрещення Господнє (Богоявлення) ми відвідали бойові позиції поблизу Авдіївки та Донецького летовища, побували на «Зеніті» та «Шахті Бутівка», де несуть службу наші земляки-градижчани у мінометних батареях підрозділу «Чорні Запорожці». Для воїнів було проведено богослужіння та здійснено чин освячення води.
Допомогу воїнам надали: прихожани Градизької Свято-Троїцької церкви (настоятель отець Іван) та Градизької Свято-Георгіївської церкви (настоятель отець Георгій), учасник бойових дій, Градизький селищний голова Мирослав Носа, Глобинський міський голова Станіслав Джусь, Олег Пелипенко, Олег Попов, Катерина Маловічко та Алла Хільчук (магазини «Маркетопт», м.Глобине), Валентина Чобітько, Віталій Чопчій, ГО «Кременчуцькі бджілки», ПП «Редакція газети «Зоря Придніпров’я», науковий працівник Полтавського краєзнавчого музею, волонтер Андрій Барабаш, Полтавський благодійний фонд «Карітас», градизькі фермери та підприємці.
Полтавська волонтерка Зоя Воронянська, яка неодноразово оздоблювала прапори для воїнів передала для підрозділу «Чорних Запорожців» прапори та власноруч написану ікону святої Покрови. Костянтин Якович Кошель надав лопати, ліхтарі, тачку із запасними колесами, 10 оцинкованих вентиляційних труб та ін. У підрозділи також було доставлено: змазку зброярську, скоби для будівництва бліндажів, електрочайник, цвяхи, ліхтарі спеціальні, папір, колун, спеціальну викрутку, електроліт, болгарку та круги до неї, шуруповерт, гайковерт з набором головок великого розміру для ремонту бронетехніки, електроди, дверцята та колісники, теплі дутики, шкарпетки плетені й фабричні та ін.
Для воїнів-земляків з с-ща Градизьк та м.Хорол, які несуть службу у вищеназваних підрозділах, було доставлено посилки від рідних з домашніми смаколиками та речами.
Особлива подяка водіям Руслану Ляшенку та Павлу Маловічку, які власним автотранспортом доставили вантаж воїнам у супроводі волонтерів Сергія Лихопуда, Євгенія Пономаренка, Олега Пелипенка. Участь у поїздці взяв і учасник бойових дій, командир передових позицій 42 ОМПб, захисник Донецького летовища Віталій Бартків з позивним «Барс».
Пальне для техніки надали В.К.Крюк та С.А.Федченко (ПСП ОВ «Колос»).
Євгеній ПОНОМАРЕНКО,
волонтер, військовий капелан ЗСУ.

Матеріал підготували: