СВІТ ЗАХОПЛЕНЬ СВІТЛАНИ КУЛЯВІНОЇ

Світлана КУЛЯВІНА

Іскорка таланту у кожному з нас присутня від народження. Від того, як її плекатимуть, який вона отримає поштовх для розвитку, залежить чи людина розвине цей свій талант, а чи він згасне, так і не перетворившись у яскраве полум’я. Різні бувають життєві ситуації, що дають поштовх для прояву власних здібностей, реалізації мрій, пошуку занять, що надихають та відкривають нові можливості. Саме так сталося із Світланою Петрівною Кулявіною, вчителем початкових класів Ялинцівського НВК.
Народилася Світлана у с.Піщане, там милуло її дитинство та шкільні роки. Батьки трудилися на Кременчуцькому автомобільному заводі і зовсім не були пов’язані з мистецтвом. Світлана ж виявила бажання здобути фах учителя, тому вступила до Кременчуцького педучилища.
Вона пригадує, як у 1994 році проходила педагогічну практику в дитячому спортивно-оздоровчому центрі «Горизонт». Працюючи вожатою, Світлана познайомилася з Олегом Юрійовичем Рябо, скульптором з м. Горішні Плавні. У «Горизонті» він проводив заняття для дітей, які там відпочивали. Світлані так було це цікаво, що під час обіднього сну своїх вихованців, вона бігала до скульптора в імпровізовану майстерню, щоб подивитися як він працює. Почала щось пробувати ліпити, Олега Юрійовича здивувала Світланина техніка. Він подумав, що вона десь навчалась, адже її почерк був схожий на техніку відомої майстрині, але 18-річна Світлана не знала нікого з майстрів і ліпила вироби з глини вперше у житті. Там вона виготовила три свої перші роботи з глини, які зберігає вдома до цього часу.
Світланиним батькам Олег Рябо порадив відправити доньку на навчання до Миргорода, щоб розвивала свій талант. Але мама не підтримала майстра, вона була переконана, що доля Світлани бути вчителем, адже на той час дівчина вже 4 роки опановувала цей фах. А далі було навчання у Полтавському педагогічному інституті на філологічному факультеті, після навчання – життя закрутилось, завирувало…

Працює гурток художньої кераміки Ялинцівського НВК
За творчим процесом


16 років свого життя Світлана Петрівна віддала роботі вчителя української мови у Піщанській гімназії. Чимало років жінка не брала до рук ні глини, ні пензлів. А в 2015 році вона відвідала заняття у Кременчуцькій студії живопису й кераміки Be.Pottery, де знову попробувала ліпити глиняні вироби. Відвідавши лише кілька занять, надихнулася процесом, отримавши колосальне задоволення.
А коли Світлана Петрівна Кулявіна у 2016 році розпочала свою роботу в Ялинцівському навчально-виховному комплексі на посаді вчителя початкових класів, їй прийшла ідея створити в закладі гурток художньої кераміки. Цією ідеєю захопила батьків учнів, дирекцію закладу і поступово почала втілювати плани у життя. Дітям дуже сподобався новий гурток, вони із задоволенням почали його відвідувати. Їхніми першими роботами були дзвіночки. І нехай вони були ще не зовсім досконалими, але дітей ця робота неймовірно захопила.
Світлана Петрівна говорить, що з перших занять намагалася зацікавити своїх учнів. І це їй вдалося. Більше половини вихованців закладу почали відвідувати цей гурток. Сюди ходили різні діти, були й такі, які не відрізнялися старанністю у навчанні та зразковою поведінкою, але під час ліплення з глини такі учні демонстрували дивовижну посидючість та творчий підхід до справи. Ліплення з глини не тільки заспокоює, розвиває уяву та фантазію, а й виробляє такі риси як наполегливість, точність, старанність, спонукає дітей створювати під час роботи дружну сприятливу атмосферу, не сваритися, щоб «глинка не тріснула». На глиняні вироби впливає аура майстра, його енергетика та настрій.
– Поступово наш гурток розвивався, ми вдосконалювали свою майстерність, учні, які відвідували уроки ліплення з глини, встигали наробити чимало цікавих виробів, які прикрашали не тільки клас, а й домашню оселю. У гуртку діти працюють за двома рівнями, за розробленою програмою.
Завдяки підтримці директора закладу Романа Володимировича Назаренка ми придбали гончарне коло. Глину виписуємо по пошті, переважно з м.Слов’янськ, у рік її йде близько 100 кг. Мої учні брали участь у багатьох творчих конкурсах. Так Валерія Білокриницька, яка зараз навчається у 6 класі, брала участь у щорічній обласній виставці-конкурсі «Знай і люби свій рідний край», її роботи завжди займали призові місця. На Всеукраїнському творчому конкурсі вона стала лауреатом, зайнявши 1 місце,
– говорить Світлана Кулявіна.
Її вихованці кожного року беруть участь у районному фестивалі мистецтв «Веселкові береги Дніпра», отримують призові місця. Світлана Петрівна, як керівник гуртка, щороку теж бере участь у творчих показах робіт. Вона – учасник обласних конкурсів робіт-мініатюр керівників гуртків, де цьогоріч зайняла ІІІ місце, а минулоріч – перше.
Кілька років тому на місцевому святі у с.Омельник демонструвала свою та дитячу невеличку виставку робіт. Саме там познайомилася з чудовими майстрами гончарно-керамічного мистецтва Юрієм та Світланою Нечаями. Юрій був здивований Світланиною технікою, йому спочатку здалося, що роботи не з глини, а з дерева. Згодом Світлана Петрівна потоваришувала з подружжям, вони допомагають у випалюванні глиняних виробів, адже мають у власній майстерні спеціальну піч.


Світлана Кулявіна розповіла, що разом із знайомою Наталією Трушевською у Кременчуці проводила заняття з ліплення глиною для всіх охочих, які відвідували в основному мами з дітьми. Говорить, що три роки тому проводили двічі на тиждень безкоштовні заняття для дітей інвалідів та їхніх мам. Це була чудова релаксація для всіх, хто відвідував заняття, але, на жаль, це був нетривалий період.
У Ялинцівському НВК заняття гуртка проводяться на постійній основі ось вже майже 4 роки. І хоча робота з глиною заняття цікаве і захоплююче, але після цих занять лишається чимало бруду і щоразу потрібно все ретельно мити та прибирати. Та, незважаючи ні на що, гурток працює і його із задоволенням відвідують учні закладу.
Про гурток дізналися батьки дітей з м. Кременчук і привели їх до 1 класу Ялинцівського НВК. У класі Світлани Петрівни шестеро дітей з Кременчука і Піщаного, четверо учнів приїхало навчатися з Кременчука після садочка з вальдорфським направленням, він такий єдиний у місті, але, на жаль, шкіл таких немає, тому батьки шукають заклади, де дітям буде комфортно, затишно і цікаво продовжити навчання. Адже навчальний заклад знаходиться віддалено від міста, поблизу сосновий ліс. У теплу пору року заняття проводяться вчителями на свіжому повітрі у шкільному саду, наповнюваність класів невелика.
Світлана Кулявіна – представник нової української школи, але вона радо йде назустріч всім батькам і намагається створити затишну та творчу атмосферу для своїх вихованців, аби вони отримали тут саме те, що їм потрібно. А ще мріє, аби у закладі обладналася майстерня для занять гуртка, говорить, що таке приміщення є, але його потрібно ще утеплювати та ремонтувати, щоб воно стало придатним для творчості. Мріє, аби там вистачило місця і для гончарного кола, і для об’ємних стелажів для дитячих виробів.
Крім чудових доробків з глини у Світлани Кулявіної є чимало й інших творчих робіт, зокрема, в олійному живописі, вишивці бісером та нитками. За що б не бралася ця талановита жінка, все їй вдається. А як вона чудово читає поезію! Своє художнє читання неодноразово демонструвала на шкільних та інших урочистостях. А які гарні світлини знімає! Вона бачить і сприймає навколишню красу по-особливому – тонко і чуттєво, мабуть, тому що мала власні життєві уроки, які навчили її цінувати кожну мить, робити світ навколо себе кращим, яскравішим, наповнювати його добром, світлом та радістю.

Фото Анатолія КРАВЧЕНКА та з особистого архіву Світлани КУЛЯВІНОЇ.

Матеріал підготували: