ПРАЦЕЮ СЛАВНА ЛЮДИНА

Микола КОЧЕРГА, завідуючий майстерні Устимівської дослідної станції рослинництва

Миколу Івановича Кочергу добре знають і поважають жителі мальовничого села Устимівка, адже з 2000 року він успішно трудиться в Устимівській дослідній станції рослинництва, а останні 8 років – завідуючим майстерні. До виконання своїх трудових обов’язків ставиться з неабиякою відповідальністю, за що користується повагою і авторитетом у керівництва та своїх підлеглих. Старанність, відповідальність, професіоналізм, готовність прийти на допомогу – ці риси характеру Микола Іванович успадкував від своїх батьків, які все життя чесно та добросовісно трудилися і таким виховали і свого єдиного сина.
Життєва зірочка Миколи Івановича загорілася у с.Горошине сусіднього Семенівського району у працьовитій родині Івана Михайловича та Марії Миколаївни, які багато років свого життя віддали праці у місцевому колгоспі імені Енгельса: мама 45 років пропрацювала головним зоотехніком, а батько – 40 років механізатором. То ж зовсім невипадково Микола Іванович присвятив своє життя сільському господарству, бо йому було з кого брати приклад, адже батьки для нього завжди були неабияким авторитетом.
По закінченні місцевої школи була трирічна служба у Військово-Морському флоті Радянського Союзу, яка проходила у м.Севастополь. Після демобілізації ставний юнак з військовою виправкою повернувся до рідного отчого краю. Далі було навчання в Полтавському технікумі керівних кадрів. Саме тут, в Полтаві, Микола і долю свою знайшов, свою кохану Валентину, одну-єдину на все життя, з якою вже 28 років йдуть спільною життєвою стежиною. Дружина за фахом агроном, вищу освіту свого часу здобула в Полтавському сільськогосподарському інституті, нині працює старшим науковим співробітником Устимівської дослідної станції рослинництва. Микола Іванович та Валентина Яківна виростили і виховали двох чудових дітей – сина Дмитра та доньку Ольгу. Дмитро, як і мама, теж агроном, закінчив Полтавську державну аграрну академію; донька – Харківський спеціалізований технікум, обоє працюють в Устимівській дослідній станції. Син Дмитро створив міцну родину, з дружиною Іриною, педагогом-організатором Бабичівського НВК, подарували люблячим дідусеві і бабусі онучка Олексійка, якого вони просто обожнюють.
Для Миколи Івановича його родина – це найдорожчий скарб у житті, де його з нетерпінням чекають і завжди підтримають. Саме найдорожчі і найрідніші люди додають сил і снаги жити і працювати. А ще улюблена робота, куди він вранці щодня поспішає, робота надзвичайно відповідальна і дуже важлива. Особливо зараз, коли настала напружена пора збору врожаю, адже техніка має бути справною і не підвести у найвідповідальнішу пору в житті хліборобів. То ж хай щастить Вам, Миколо Івановичу, у подальшому житті, хай Вам гарно працюється і все вдається, щоб Ви завжди знаходили розуміння і підтримку у колі своєї люблячої родини, адже це найсвятіше, що є у кожної людини.

Матеріал підготували: