ПЕРЕМОЖНІ ШЛЯХИ ВОЇНІВ БУ-ДО

16 жовтня у Харкові, в Палаці Спорту «Локомотив», пройшов Відкритий чемпіонат світу з Кемпо-Карате і Кобудо та фестиваль Бойових мистецтв, присвячений «30 років Кемпо-Карате України».
Учасниками Відкритого Чемпіонату Світу стали понад 500 найкращих спортсменів з Азербайджану, Ірану, Білорусії, Іраку та України. Славну перемогу в цьому чемпіонаті здобула й наша юна землячка – 10-річна Поліна Мороз, учениця 5-Б класу Градизької гімназії імені О. Білаша, вихованка Олега Чернецького, президента Всеукраїнської федерації БУ-ДО. Поліна здобула III почесне місце і бронзову медаль у своїй ваговій категорії. Юна спортсменка достойно виступила в цих змаганнях сили, волі та духу і прославила не тільки своє ім’я, а й ім’я свого тренера Олега Валентиновича Чернецького, президента Всеукраїнської федерації БУ-ДО, голови правління Полтавської обласної громадської організації «Всеукраїнська федерація бойових мистецтв БУ-ДО», володаря чорного поясу третього дану традиційного карате та четвертого дану з бойового мистецтва БУ-ДО. А ще, майстра, сенсея, як називають свого шанованого і любимого тренера його вихованці, а їх у нього чимало. Багато з них стали майстрами спорту, чемпіонами Європи і просто хорошими людьми, які готові прийти на допомогу тим, хто її потребує.

Олег Чернецький з юною спортивною «зірочкою» с-ща Градизьк Поліною Мороз
Щаслива мить перемоги!
Так тримати, Полінко! Грамота від Мирослава Носи, Градизького селищного голови

До речі, сенсе́й з японської перекладається дослівно як «народжений раніше», це шанобливе звертання до наставників, учителів, лікарів і загалом людей старших за віком чи положенням.
БУ-ДО (з японської «шлях воїна») — кодекс честі самурая. Назва походить зі сполучення слів бущі, тобто «воїн», і до́ — «шлях».
Треба сказати, що Олег Валентинович ось уже рік навчає цьому бойовому мистецтву змішаних єдиноборств мешканців Градизька завдяки підтримці і допомозі Мирослава Носи, Градизького селищного голови. Тренування проходять у спортивній залі ЗБК «Україна», для занять придбаний мат татамі, де градижчани опановують бойове мистецтво БУ-ДО. Група налічує 15 чоловік, віком від 5 до 41 року. Як повідомив Мирослав Носа, який вітав Олега Чернецького та його вихованку з перемогою, вирішується питання, аби в майбутньому тренер отримував зарплату від Градизького відділу освіти.
Тож хочу познайомити ближче наших читачів з постаттю Олега Чернецького, з цією звичайною і, в той же час, незвичайною людиною.
Олег Чернецький, незважаючи на свої титули й звання, дуже скромна та порядна людина.
– Що про мене можна писати, коли я такий, як і всі: просто живу своєю роботою і наполегливо працюю. Адже, щоб чомусь навчитись, треба цим жити! Колись батьки мені говорили: якщо маєш можливість допомогти іншим людям – допоможи, і це повернеться тобі сторицею, – мовить тренер.
Кожне тренування майстер розпочинає з кодексу воїна, який включає в себе ось такі складові: будь чесним і справедливим у своїх діях, ніколи не обманюй; стався до людей так, як хочеш щоб ставилися до тебе; поважай батьків своїх; щоб перемогти когось, треба перемогти самого себе, тож стань чистішим, добрішим і співчутливішим; будь шляхетним, все вирішуй мирним шляхом, захищай слабших.
І ось так все своє життя Олег Валентинович допомагає іншим, захищає слабших. 35 років свого життя він присвятив нелегкій і відповідальній тренерській роботі. Активно підтримує юних спортсменів, адже з кожним роком кількість його добре підготовлених і талановитих учнів зростає, а також у міру можливостей допомагає всім, хто до нього звертається, бо має активну життєву позицію, був депутатом Полтавської обласної ради, членом громадської ради при Полтавській ОДА, часто бере участь у судових засіданнях в якості присяжного.
Народився Олег Валентинович 26 листопада 1965 року в родині військового в рідній Полтаві. Почав займатися карате з 9 років у знаменитого тренера Тадеуша Касьянова, а вже в 1981 році став чемпіоном СРСР з карате серед юніорів. Довелося пройти юнакові й непростими афганськими дорогами, бо з 1983 до 1985 служив у розвідувальній роті м. Кандагар. Тільки дивом вижив у тих непростих умовах, де на кожному кроці чатувала смерть. Можливо, саме бойове мистецтво й стало в нагоді, бо не раз рятувало життя хороброму юнакові та його побратимам.
Далекий 1990 рік став знаковим для Олега Чернецького. Він став чемпіоном міжнародних командних ігор в Чехословаччині, чемпіоном СРСР з карате та майстром спорту міжнародного класу.
У 1999 році успішно закінчив Ужгородський національний університет за фахом фізичне виховання та методика викладання східної боротьби. Довелося працювати і командиром оперативної групи при міському відділі МВС, і командиром відділення 9-го управління КДБ, і завідувати відділом міськкому комсомолу, і генеральним директором ООО «Танден ЛТД», і викладачем фізичного виховання Полтавського філіалу Європейського університету. Але, де б не працював, завжди всього себе віддає роботі, особливо з підростаючим поколінням. Бо живе за принципом, нічого не виходить в того, хто нічого не робить.
Має наш тренер і почесні нагороди, зокрема, медаль «За заслуги» ІІІ ступеня; медаль «Учасник бойових дій», Відзнаку Президента України – пам’ятну медаль «25 років виведення військ з Афганістану».
Надійною підтримкою, опорою в житті майстра є його міцна, дружна і любляча родина: кохана дружина Ірина, донечка Мілана та синочки: 5-річний Ростислав і 2-річний Світозар, які в усьому підтримують чоловіка і любого татуся. Сини вже мають свої перші спортивні успіхи на татамі.
Тож нехай буде переможним шлях воїнів БУ-ДО! Успіхів Вам, сенсею, та Вашим учням!
Ірина КОВАЛЕНКО.
Фото Анатолія КРАВЧЕНКА та
з архіву Олега ЧЕРНЕЦЬКОГО.

Матеріал підготували: