НЕГАРНИХ КВІТІВ НЕ БУВАЄ

В цьому щиро переконана знана в Глобиному квітникарка, власниця магазинів «Фіалка» і просто прекрасна жінка Валентина Олександрівна Сироватень, серце і душу якої назавжди полонили квіти.
– Без квітів моє життя було б нудним і нецікавим, – розповідає Валентина Олександрівна, – адже вони додають йому яскравих барв. Хоча й наробитися біля них треба! Однак, якщо піклуватися про квіти, доглядати і головне – любити їх, то вони це відчувають і милують око ще більшою красою. Вирощувати квіти – це надзвичайне задоволення! Подивишся зранку на гарні квіти — й одразу програмуєш себе, свій день на позитив. Іноді, як і в кожної людини, буває погане самопочуття та настрій, а поглянеш на те квіткове розмаїття – і на душі веселіше, і жити хочеться. І нехай надворі похмуро, а небо вкрите хмарами, аж, гульк, жовтенька квіточка народилася, розкрила свої пелюстки – і ніби сонечко вийшло, усміхнулося радісно, додало сили і снаги.
Саме в квітнику та в оранжереї розпочинає кожен свій ранок пані Валентина. Своє захоплення квітами, «квіткоманію», жінка вважає хворобою. Це справжня залежність, коли просто не можеш зупинитися, настільки це захоплює, поглинає.
А почалася ця любов з дитинства, бо під вікнами затишної батьківської оселі завжди майоріли традиційні українські чорнобривці, мальви, ромашки, троянди та гладіолуси. Тому пані Валентина через все своє життя пронесла любов до рослин. Нині подвір’я квітникарки нагадує Едем. І яких тільки рослин немає в тому Квітковому царстві, всіх просто не перелічити: і оранжерейні, і для відкритого грунту, і ампельні, і ґрунтопокривні, і хвойні… Але серед всього цього розмаїття найбільше любить Валентина Олександрівна – пеларгонію. Ця квітка користується надзвичайною популярністю в усьому світі, до того ж, дуже винослива до спеки і квітне до самісіньких заморозків. Завдяки розвитку селекційної науки було виведено приблизно 280 різновидів пеларгонії. Тож і наша квітникарка просто душі не чаїть у цих дивовижних рослинках і вирощує їх з особливою любов’ю.
Валентина Олександрівна розповіла і про те, як вона дійшла до такого вже професійного рівня любительського квітникарства. А почалося все з того, коли зрозуміла, що квіти – це її життя, що жити без них неможливо! Як і кожна жінка, якій притаманно прикрашати все навколо себе, Валентина з кожним днем перетворювала своє обійстя на оазу краси, набуваючи досвіду шляхом проб і помилок, адже тоді ще зарано було говорити про сайти в Інтернеті. Це вже зараз можна порадитися, обмінятися досвідом з практиками, до того ж, почитати і «поговорити» про всі квіти та проблеми в їхньому вирощуванні. Але люди, майстри своєї справи, часто свої професійні секрети тримають при собі…
Та пані Валентині пощастило, що на її життєвому шляху зустрілися справжні друзі-наставники, деякі з них набували досвіду в Голландії, і тепер щедро ним діляться, допомагають в усьому.
12 років тому Валентина Олександрівна закінчила столичні курси флористики, а потім була ученицею школи флористики в Кременчуці, відвідувала міжнародні квіткові виставки, брала участь у майстер-класах, які проводили флористи з Голландії, де пройшла справжні університети з квітникарства, де професіонали навчали на науковому рівні розуміти потреби рослин, грамотно за ними доглядати.
– Прикро, що квіткове ремесло в Україні почало повноцінно розвиватися і функціонувати досить недавно, а професія «флорист» була визнана лише нещодавно. В Європі ж флористика – розвивається дуже інтенсивно.
А наші люди ще не розуміють, що флористика таке ж мистецтво як архітектура чи малювання. Тому її потрібно популяризувати, організовувати всілякі майстер-класи, виставки, шоу-покази. Люди повинні бачити, що флорист – це не той, хто продає квіти, а той, хто створює шедеври.
Саме такі квіткові шедеври створюють мої дівчатка, мої помічниці – працівниці магазинів «Фіалка»: Тетяна Гнатюк, Вікторія Кочерга, Ольга Сидоренко та Юлія Клен. Це справжні чарівниці, які мають золоті руки та політ фантазії, мої однодумці. Одним словом, справжня команда професіоналів, які намагаються зробити цей світ трішки яскравішим, наповнюючи його квітковими барвами та даруючи людям радість. Для того, щоб створювати такі чарівні букети, які виходять у моїх дівчаток, потрібно дуже любити свою роботу, потрібно жити нею. До речі, я також дуже люблю створювати квіткові композиції, але для рідних і друзів, іноді черпаю ідеї в мережі Інтернет, додумую щось своє і виходить гарна композиція. Бо кожен автор повинен вкласти у свій витвір всю душу, а не лише скласти квіти докупи.
А ще, треба привчати людей до попиту і смаку там, де живеш, хоча б на власному прикладі. Багато хто любить організовувати цілі фотосесії біля квітів у парках і скверах… А чому б не почати з себе, створивши на своєму обійсті маленьку оазу краси, посадивши квіти, що вам до душі, створивши неповторні композиції. Ідей для польоту фантазії в тому ж таки Інтернеті достатньо. Секретів у цій справі немає. Єдиний може бути тільки в тому, щоб по-справжньому любити цю справу, кожну квіточку, рослинку, яку садиш, і належно її доглядати, наче дитину. Це потребує справді багато затрат сил і часу, але яка віддача, який позитив, який адреналін! Я кожного ранку зазираю до кожної квітки: як вона росте, чого хоче, як починає квітувати. Це заряджає радістю!
Колись, як кажуть, на зорі моєї молодості, коли ще тільки будувались сімейні стосунки, мій чоловік, Василь Олександрович, часто жартував: «Дорого мені коштує твоє захоплення, якби не твої квіти, то я б уже на новій автівці їздив»! Дуже часто, буваючи на базарі в Кременчуці у своїх справах, він обов’язково привозив з чергової поїздки мені якусь квіточку, куплену в бабусів. І це було так приємно, незабутні враження відчувати, що тебе розуміють, поділяють твоє захоплення. Він завжди, впродовж всього нашого життя, підтримує мене в усьому і допомагає. Без його опіки та підтримки, я б не досягла того, що маю, – мовить пані Валентина.
Тож, як кажуть, знімаю капелюха перед тими людьми, які вміють цінувати красу квітів, плекати їх та дбати про них — від моменту сходу з зернинки до стиглого бутона, який от-от розкриється і приголомшить довколишній світ своєю довершеністю, витонченістю і красою. Кажуть, що квітникарі щасливіші за інших завдяки такому захопленню. Та щастя в руках кожного з нас: давайте вирощувати квіти і робити світ яскравішим і добрішим. А відтак — щасливішим.

Ірина КОВАЛЕНКО.
Фото з архіву Валентини СИРОВАТЕНЬ.

Матеріал підготували:

  • Завідувач відділу літературного редагування, член Національної спілки журналістів України.