НАТАЛІЯ ГУПАЛО: «МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ ДАРУВАТИ ЛЮДЯМ РАДІСТЬ ВІД ПОШИТОГО ОДЯГУ»

Кожен з нас мріє мати гарне, зручне, модне та елегантне вбрання. Все має бути так, як співається у пісні з відомого радянського кінофільму “Чародії”: “Главное, чтобы костюмчик сидел…”. Це стане можливим лише тоді, коли за справу беруться справжні професіонали – майстри з пошиття чоловічого, жіночого та дитячого одягу, вмілі і вправні руки яких творять справжнісінькі дива, роблячи кожну людину неповторною та індивідуальною.
Приватний підприємець Наталія Миколаївна Гупало з м.Глобине – досвідчена кравчиня верхнього жіночого, чоловічого та дитячого одягу з вмінням проводити розкрій – саме такий запис зроблено у її дипломі про здобуту свого часу освіту. Я лише додала слово досвідчена, бо за роки, що минули після навчання, вона стала неперевершеним майстром своєї справи, яку обрала один раз і на все життя. І сьогодні, коли за плечима чимало років, відданих улюбленому заняттю, вона жодного разу не пошкодувала про обрану стежину в житті, а, навпаки, коли б була змога повернути час назад, знову пішла б тією стежиною, що привела її до успіху та визнання.
Родом Наталія Миколаївна із с.Шепелівка, де вона з’явилася на світ у люблячій родині Миколи Миколайовича та Лідії Степанівни Штурлаків. У сім’ї, крім Наталочки, підростали синок Сергійко та донька Людмила. Мама, за фахом вчитель російської та зарубіжної літератури, батько – досвідчений електрик доклали всіх зусиль, аби їхні трійко діточок виросли гарними, розумними і добрими людьми.
Згодом родина переїхала у с.Бугаївка, де Наталія закінчила 8 класів місцевої школи, а от атестат зрілості отримала в Броварківській середній школі. На свій перший випускний бал вона прийшла у неймовірно гарній блакитній сукні, пошитій власноруч. То ж з вибором майбутньої професії ніяких труднощів не було, адже вона твердо знала, що стане кравчинею і закрійником. І сьогодні, згадуючи пройдений шлях, Наталія Миколаївна говорить, що мріяла шити з раннього дитинства. Будучи маленькою першокласницею, вже добре розбиралася у викрійках – цьому її навчила мама, яка вміла гарно шити, хоча професійно цьому ніде не навчалася, майстерність опановувала самотужки. На все життя запам’яталися і слова лікаря, що виявилися пророчими. Одного разу, ще навчаючись у школі, Наталочка захворіла, то ж на уроки не пішла. Залишившись одна вдома, з нею трапилася неприємна подія, яка, на щастя, завершилася щасливо – дівчинка загнала в ніжку голку. Лікар, який надавав їй необхідну медичну допомогу, сказав: «Це діагноз – буде шити». Відтоді Наталія Миколаївна не випускає голки з рук, бо вона – невід’ємний атрибут її професії…
Здобувши середню освіту, за направленням тодішнього Глобинського побуткомбінату, Наталія вступила на навчання до Кіровоградського СПТУ №14. Була надзвичайно старанною і дисциплінованою ученицею, адже дуже мріяла стати високопрофесійною кравчинею. У лютому 1990 року, вже дипломованим спеціалістом, почала працювала у с.Горби, у відділенні від побуткомбінату. Згодом трудилася у швейному цеху тодішнього КСП ім.Кірова, який очолював Олег Товалюк, на жаль, нині покійний. У швейному цеху, що розміщувався у колгоспному приміщенні, було встановлено шість машинок, тут трудилися чотири швачки, роботу яких вміло організовувала Наталія Миколаївна, яка займала посаду закрійниці. Майстрині шили одяг на замовлення, роботу свою виконували професійно, то ж від своїх клієнтів чули лише слова вдячності
Саме тут, в Горбах, зустріла Наталія і своє кохання, одне-єдине на все життя. В родині Юрія Олександровича та Наталії Миколаївни народилися дві чарівні донечки – Вікторія та Олександра. То ж після другої декретної відпустки на роботу їй вже не було куди виходити, адже колгосп припинив своє існування, а разом з ним і швейний цех. На допомогу молодій дружині поспішив її коханий чоловік Юрій, який у рахунок майнових паїв викупив швейні машини, аби дружина мала змогу займатися улюбленою справою. Спочатку замовлення приймала вдома, а згодом за сприяння однієї з Кременчуцьких фірм, відкрила знову ж таки в Горбах швейний цех з пошиття брюк. У підпорядкуванні Наталії Гупало вже працювало 10 чоловік.
Наступним кроком у її професійній діяльності була співпраця з приватним підприємцем Людмилою Миколаївною Добровольською, за сприяння якої у Горбах відкрив свою роботу трикотажний цех з кількістю працюючих 23 чол.
– Трикотажний цех пропрацював з 2001 до 2011 року. Я була і керуючою, і закрійником, і наладчиком, – згадуючи ті роки, розповідає Наталія Гупало. – На роботу у цех люди приїздили з Глобиного та сусіднього села Гриньки, були і місцеві з Горбів.
Все частіше у майстрині з’являлася думка, що можна розпочати власний бізнес і бути повноправною господинею. Така нагода трапилася невдовзі, коли власниця трикотажного цеху, виїхавши з України, запропонувала Наталії його придбати. Трикотажний цех продовжив свою роботу з новим власником, от тільки кількість працюючих скоротилася до 10 осіб. З 2011 року Наталія Гупало – приватний підприємець. У 2013 році в Торговому домі, що у м,Глобине, вона відкрила ательє індивідуального пошиття одягу, яке нині знаходиться за адресою: м.Глобине, вул. Виноградна, 15.
Завдяки своїй неабиякій наполегливості, старанню, бажанню займатися улюбленою справою приватний підприємець Наталія Гупало досягла значних успіхів у професійній діяльності. Її добре знають і поважають жителі міста і району за майстерність, вміння та професіоналізм. І сьогодні, коли вона досягла певних висот і стала визнаним майстром своєї справи, вона з вдячністю згадує своїх наставників, які допомогли їй досягти успіхів у професії. Це майстер Кіровоградського СПТУ №14 Лідія Олександрівна Соннікова, місцеві майстри Марія Павлівна Касьяненко та Олександр Станіславович Бейгул, з якими і до цього часу вона тісно співпрацює та обмінюється досвідом.
З болем прийняла в 2014 році Наталія Миколаївна Гупало звістку про початок неоголошеної війни на сході України. І щоб хоча б якось допомогти нашим бійцям, підтримати їх, безкоштовно ремонтувала чохли на сидіння для їхньої бойової техніки, приводила у належний вигляд військову форму наших захисників, шила шеврони. Допомагала чим могла, аби якомога швидше закінчилася ця підступна війна.
Кравчиня Н.М.Гупало йде в ногу з часом, вона не зупиняється на досягнутому, постійно підвищує свій професійний рівень. У 2016 році вона закінчила Полтавський науково-виробничий центр «Оптималіст» за спеціальністю майстер-технолог малих форм хутрового та шкіряного виробництва. А ще освоїла комп’ютерну програму, що дає змогу за індивідуальними мірками виготовляти необхідні викройки. Нині замовлень у кравчині вистачає. Це її вмілі руки шиють неперевершені костюми для танцювальних колективів «Астарта-Зорецвіт» Глобинського РБК, «Сузір’я» Глобинської дитячої школи мистецтв, «Окей» із с.Горби. Аби створити ці справжні шедеври мистецтв, потрібні тканина та необхідна фурнітура. У цьому їй на допомогу приходить магазин «Арт-текстиль», де господинею ФОП Наталія Миколаївна Артеменко. До речі, саме вона є дизайнером неперевершених костюмів для зразкового танцювального колективу «Астарта-Зорецвіт». Тісна і плідна співпраця двох талановитих жінок лише на користь обом, адже вони успішно втілюють у життя всі свої креативні задуми.
А ще жителі міста і району мають бути вдячні приватному підприємцю Наталії Гупало за співпрацю з Кременчуцькою фірмою «Італійська хімчистка», приймальний пункт якої з 2013 року успішно діє в її ательє. За цей час її послугами скористалося чимало місцевих мешканців, адже не у кожного є можливість відвезти одяг чи інші речі безпосередньо до м.Кременчук.
Кравчиня Н.М.Гупало має все необхідне обладнання для успішної праці, у її розпорядженні різні види швацьких машин, кожна з яких виконує певні функції. Вона вправно працює на кожній із них і лагодить у разі потреби, а от коли несправність більш серйозна, на допомогу приходить майстер-наладчик Іван Григорович Пінчук. На моє запитання, чи не втомилася вона від щоденної напруженої праці, яка вимагає неабиякої уваги, терпіння, старанності, досвідчена кравчиня відповіла: «Я закохана у свою роботу і не уявляю себе поза своєю професією. Отримую неабияке задоволення від того, що дарую людям радість. Я щаслива чути слова вдячності від них за гарно виконану роботу».
Надійною опорою і підтримкою кравчині Наталії Гупало є її любляча родина – чоловік Юрій Олександрович, донечки Вікторія та Олександра та найдорожчі в світі онучата Вероніка, Нікіта та Мирослава. Вони дають їй сили і натхнення жити і творити, втілювати в життя найсміливіші задуми та ідеї. То ж побажаймо їй успіхів у праці, натхнення, завзяття та ентузіазму і, звичайно ж, побільше вдячних клієнтів.

Приватний підприємець Наталія ГУПАЛО
Господиня магазину «Арт-текстиль» Наталія АРТЕМЕНКО
Зразковий танцювальний колектив “Астарта-Зорецвіт”
у костюмах від Наталії ГУПАЛО

Матеріал підготували: