НАЙБІЛЬШЕ БАГАТСТВО – ДІТИ, ОНУКИ ТА ПРАВНУКИ

Мати-героїня Олександра СІРОМАХА з донькою Валентиною
Володимир Васильович та
Олександра Андріївна СІРОМАХИ з онуком Іллею
Сини Василь, Віктор, Анатолій та Григорій
Юна Шурочка з мамою Оляною Пилипівною. 1960 рік

Олександра Андріївна Сіромаха з села Гриньки має почесне звання «Мати-героїня», бо народила і разом з чоловіком виростила та виховала п’ятеро дітей.
Народилася жінка у с.Гриньки, там промайнуло її нелегке післявоєнне дитинство. Виховували Шурочку мама, Оляна Пилипівна Тарарака, та бабуся, Мар’я Юхимівна, адже батько загинув на фронтах Другої світової війни. Мати тяжко працювала у колгоспі за копійки, тож дівчинку доглядала переважно бабуся, про яку в Олександри Андріївни залишилися добрі, світлі спогади.
Ходила Шурочка, як звали дівчину рідні, у Гриньківську школу, ту, що колись була в селі. Закінчивши 8 класів, подалася у дев’ятий клас у с.Крива Руда, трохи походила, та й покинула. Пішла на роботу у колгосп ім.Лисенка на ферму дояркою. Важко було неймовірно, жінка пригадує як пухли руки після доїння корів, тому мама приходила на підмогу. З часом звикла до тяжкої праці, хоча зараз та непосильна, не жіноча робота відгукується болями в суглобах…
Олександра Андріївна розповідає, що з майбутнім чоловіком Володимиром ходили в один клас, сиділи за однією партою. А потім склалося так, що обоє почали на фермі працювати, Олександра – дояркою, а Володимир – фуражиром. Між молодими людьми давно зародилася іскра симпатії, що з часом розгорілася полум’ям кохання. Отак і долі свої поєднали – стали жити разом.
У 1965 році у них народився первісток Григорій. А через рік молодому батькові прийшла повістка на строкову військову службу в лави Радянської Армії. Тож перед тим, у 1966 році, Олександра і Володимир розписалися, хоча весілля й не святкували. А далі були роки чекання коханого зі служби. Майже три роки служив Володимир Васильович Сіромаха в далекій Німеччині, жодного разу не приїздив у відпустку. Єдиною ниточкою, що поєднувала подружжя – були листи, які виглядала Олександра щодня, та й маленький Гриша чекав на них, бо знав, що вони від тата.
Коли чоловік повернувся зі служби, знову пішов працювати на ферму. Олександра Андріївна поралася й біля свиней, а останні роки перед заслуженим відпочинком обоє доглядали колгоспних телят.
У подружжя Сіромахів після Григорія народилося ще четверо дітей – у 1970 році Василь, у 1972 році Валентина, у 1974 році Анатолій і в 1975 році – Віктор. Про велику родину завжди мріяла Олександра Андріївна, хоча вона була єдиною дитиною у батьків. Коли померли її мама та бабуся, в Олександри нікого не лишилося з найрідніших, найближчою була сестра чоловіка, з якою підтримували хороші стосунки. Саме тому вирішила, що у неї буде багато дітей. Про своє рішення жінка жодного разу не пошкодувала, бо вважає своїх дітей найбільшим своїм скарбом.
Велика родина потребувала і чималого догляду, тому Сіромахи тримали велике господарство – корову, коней, свиней, птицю, обробляли город. Діти завжди в усьому допомагали батькам, ніякої роботи не цуралися, тому виросли вмілими, роботящими, хорошими людьми.
Олександра Андріївна розповіла, що всі її діти живуть поруч – Валя з родиною через дорогу, вона директор місцевого Будинку культури, у свій час закінчила Гадяцьке культосвітнє училище. Анатолій теж живе недалеко від мами, через хату, працює охоронником у школі.
Григорій і Василь також проживають з родинами у Гриньках на іншому краю села, а наймолодший Віктор – у Горбах, трудяться сини в агрофірмі «Гриньки».
Всі діти мають родини. На 15 онуків та 17 правнуків багата Олександра Андріївна. Розповідає, що її діти, невістки та зять, онуки і правнуки завжди піклуються про неї, в усьому допомагають, часто приходять провідати, а якщо не виходить навідатись, то обов’язково телефонують, запитуючи про здоров’я.
12 серпня 2019 року покинув свою велику люблячу родину голова сімейства Володимир Васильович, після тяжкої хвороби зупинилося його зболене серденько.
Тож діти, онуки та правнуки оточили ще більшою увагою свою рідну матусю та бабусю Олександру Андріївну, дбають та піклуються про неї. Гуртом і город посадять, прополють та урожай зберуть, аби матуся зайвий раз не турбувалася. Звичайно, здоров’я у матері-героїні вже не те, що колись, але по дому потихеньку вештається, домашню роботу самостійно виконує. Нарікає тільки, що працюючи тяжко у колгоспі, заробила 2600 грн пенсії, правда нещодавно добавили їй ще 400 грн, але цих грошей вистачає лише на оплату комунальних послуг, а на щось інше вже й не викроїш…
Тож нехай Господь дарує Вам, шановна Олександро Андріївно, ще багато літ і зим, в радості та здоров’ї, у колі Вашої великої люблячої родини!

Фото Анатолія КРАВЧЕНКА та
з сімейного альбому родини СІРОМАХІВ.

Матеріал підготували: