ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА, ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ…

Родина МУЗИКІВ

Великою моральною силою, що ушляхетнює нас, є вміння робити добро, вміння співпереживати чужій біді, любити людей, допомагати їм у горі, і в радості. Адже навколо нас знаходяться ті, хто потребує допомоги, піклування, уваги, щиросердності, особливо в нашій сучасній Україні, коли люди просто кинуті напризволяще і нікому не потрібні, особливо в умовах пандемії. Коли кожного з нас оточує байдужість, невміння співчувати один одному, то й сам стаєш таким як усі. Тож, як не прикро, такий негуманний світ творимо ми самі.
Що ж сталося з нами? Адже з уваги до духовного світу людини, із здатності відгукуватися на чуже нещастя починається вища людська радість, без якої неможлива краса душі. На жаль, коли з’являється людина чуйна, добра, ми чомусь говоримо про неї: «Не від світу цього», тобто милосердна, добра, сповнена почуття любові до ближнього, зовсім не схожа на навколишній світ – лихий, жорстокий, негуманний. І світ би змінився на краще, і сонце засяяло б яскравіше, якби нас оточували люди «не від світу цього», які готові співчувати і творити добро безкорисно.
І все ж вони живуть серед нас, небайдужі, милосердні, готові допомогти кожному, хто того потребує. Прикладом може бути родина Руслана Олексійовича та Євгенії Геннадіївни Музиків, яка 4 роки тому оселилася в Шепелівці, переїхавши з далекої Рівненщини. Молоду родину просто полонило тихе село і привітні люди. Купили стареньку хатинку, в якій мешкають нині, а поряд власноруч зводять, світлий і просторий будинок, де буде затишно всім, де в любові і радості та з Богом у серці зростатимуть їхні маленькі синочки-соколята Руслан, Веніамін та Денис. І на досягнутому родина Музиків вирішила не зупинятися, адже і самі молодята з багатодітних родин. У кожного з них чималенька сімейка, в Руслана дев’ятеро братиків і сестричок, в Жені також. Батькам Руслана Олексійовича, 52-річному татові Олексію Сергійовичу і 50-річній матусі Ользі Леонтіївні Господь подарував не тільки десятеро добрих, щирих, працьовитих і розумних дітей, а й уже 17 онуків! Вони виховали своїх дітей у вірі та в любові до Бога, бо й самі глибоко віруючі, належать до Української церкви християн віри Євангельської.
Коли ж постала потреба звести оселю для Руслана, з Рівненщини приїхали його рідні та близькі, цілісінька будівельна бригада, і за короткий час звели стіни та дах майбутньої оселі, адже вони всі за професією будівельники. Будівельник і сам Руслан Музика, і хоча йому всього 23 роки, але все вміють, все можуть його натруджені працьовиті руки, тож внутрішні роботи проводить уже самостійно.
А ще з приїздом у Шепелівку цієї молодої родини, життя сільської громади заграло новими веселковими барвами. Музики допомагають стареньким та малозабезпеченим продуктовими наборами та одягом, працюють на благоустрій села: «воюють» з бур’янами. Влітку створюють дитячий табір відпочинку, де мають змогу відпочити, розважитися, пострибати на батуті всі сільські діти, а також ті, які завітали на канікули до дідусів і бабусь. За їхньої участі незабутнім у минулому році був і День села. Скільки ж задумів було у Музиків на це літо, один з них, побудувати ігровий дитячий майданчик, та, на жаль, все перекреслив карантин…
Ще слід сказати, що Руслан Олексійович просто обожнює футбол, і є одним з найактивніших учасників сільської футбольної команди «Сокіл» (Шепелівка). Пишається тим, що їхня команда в жорстокій боротьбі здобула 4 почесне місце серед десяти футбольних команд району.
– Ми намагаємося працювати з людьми нелегкої життєвої долі, які втратили віру в себе, вже більше 10 осіб змогли наставити на шлях істинний, працюємо з дітьми, відвідуємо реабілітаційні центри та місця позбавлення волі. Вважаю, що саме любов до людей, турбота про ближнього повинні стати невід’ємною рисою духовного життя кожного. Кожен з нас повинен співпереживати почуттям інших людей, ставити себе на місце того, хто потребує піклування. Якщо в людини горе, неприємності, вона схожа на натягнуту струну: доторкнешся необережно – завдаси болю. Треба вміти берегти хворе серце, не завдавати людині нового горя, не торкаючись ран її душі, допомогти, розрадити. І потрібно пам’ятати: сумні очі, туга, самотність завжди потребують милосердя і нашої любові. Чим більше людина віддає свої духовні сили ближньому, у котрого горе, тим більш чуйним стає її серце, – так говорить Руслан Музика.
Тож пам’ятаймо: добра справа завжди залишає слід у душі! І нехай більше буде людей «не від світу цього», адже коли твориш добро, то й світ стає добрішим.



Фото з сімейного архіву родини Музиків.

Матеріал підготували:

  • Завідувач відділу літературного редагування, член Національної спілки журналістів України.