ЛЮБОВ’Ю СЛУЖИТИ ОДИН ОДНОМУ

Для віруючої людини неможливо відділити любов до Бога від любові до ближнього. Той, хто щиро допомагає ближнім, нічого не втрачає, але здобуває і отримує від Господа незрівнянно більше. За словами апостола Павла: «Хто скупо сіє, скупо буде жати, хто ж щедро сіє, той щедро жатиме». Саме ці постулати застосовує у своєму житті Олександр Миколайович Батва, депутат Піщанської сільської ради, який нині проживає з дружиною Оксаною Олександрівною та шістьма діточками у мальовничому селі Олефірівка.
Добрі слова на адресу Олександра Батви почула від старости сіл Гориславці, Миловидівка, Олефірівка та Коржівка Піщанської сільської ради Володимира Миколайовича Гудзя, який розповів про небайдужість Олександра Миколайовича до життя громади та його активну життєву позицію, про його добрі справи на благо інших. Олександр, не шкодуючи власних сил, коштів і часу облагороджує територію с.Олефірівка, дбає про дозвілля молоді, разом зі старостою активно відстоює інтереси своєї громади на сесіях Піщанської сільської ради.

Олександр та Оксана БАТВИ з дітьми Захаром, Натаном, Амалією, Сабіною та Аміром, с. Олефірівка

– Коли не звернешся до Олександра, завжди відгукується та допомагає і фізично, і матеріально. Спасибі Богу, що я зустрів його на своєму шляху. Він завжди цікавиться справами громади та тим, чим можна допомогти. Працюємо з ним єдиною командою, відстоюємо інтереси нашої сільської громади, будуємо плани та мріємо про їх втілення. Знаєте, коли є така підтримка, то себе набагато впевненіше почуваєш, – мовить сільський староста.
Олександр Миколайович Батва виявився дуже цікавим співрозмовником, людиною з широким світоглядом та вірою у серці. Він розповів, що його родина переїхала до с.Олефірівка 5 років тому. До цього 12 років мешкали у Кременчуці, переїжджаючи з однієї орендованої квартири на іншу. А потім одного разу Олександр потрапив у с.Олефірівка, йому там дуже сподобалася сільська тиша, неймовірної краси пейзажі, чисте повітря. Порадившись з дружиною Оксаною, вирішили тут оселитися. У цьому мальовничому селі придбали найстарішу хату, якій більше 100 років і яка має свою цікаву історію, вона така єдина зі старих сільських будівель. Облаштували житло та садибу, висадили біля 70 дерев у молоденькому саду та заклали виноградник з 30 кущів. Цьогоріч вже ласуватимуть фруктами з власного саду.
Олександр родом із с.Богданівка, колишнього Семенівського району. Дружина Оксана Олександрівна народилася в м.Знам’янка Кіровоградської області. Познайомилися молоді люди у Кременчуці, куди обоє приїхали на навчання. Олександр навчався у Кременчуцькому педагогічному училищі (коледжі), а Оксана – у Кременчуцькому інституті економіки і нових технологій. Чоловік розповідає, що з майбутньою дружиною зустрілися у гуртожитку педагогічного коледжу випадково. А коли з’ясували, що обоє народилися в один рік і в один день, вирішили, що це знак долі… Згодом Олександр і Оксана створили міцну родину. З нетерпінням чекали на народження первістка. Оксану Олександрівну дуже хвилювало питання виховання своєї дитини та прищеплення їй високих моральних принципів, і молода жінка активно почала шукати модель виховання. Саме у той період розпочався шлях молодого подружжя до Бога. Олександр говорить, що саме завдяки дружині він теж став віруючою людиною.
– Мій шлях до Бога був через мою дружину Оксану. Коли дружина народила першого сина, дуже хвилювалася яким він виросте. Вона почала самостійно шукати моделі виховання дітей, як краще це робить. Сусідка порадила читати Біблію і не дивитися на людей, адже Бог все відкриє. Оксана так і зробила. Господь відкрив нам очі не тільки на виховання дітей, а й на власну поведінку. Ми поступово почали шукати людей-однодумців з якими можна було мати спільні погляди та інтереси. До свого покаяння я був іншим, мої вчинки не приносили ніякої користі для суспільства. А вже коли Бог ввійшов у моє серце, тоді я почав жити і мислити по-іншому. Я розумію так, якщо не ми будемо нести світло та добро, то хто? До цього нас закликає сам Господь, – говорить Олександр. – Дружина Оксана є моїм натхненником і порадником. Якби у мене не було такого надійного тилу, то не було б і того фронту справ, якими займаюся зараз.
Олександр Миколайович розповів, що і в його родині, і в родині його дружини було по двоє дітей. І сказати, що мрія про велику родину плекалась з дитинства він не може. Але коли на світ з’явилися їхні власні діти, – це була велика радість.
– Наші дітки всі бажані й очікувані. Ми люди віруючі, тому приймаємо всіх діток, яких нам дає Господь. Нашому найстаршому синочку Захару незабаром буде 14 років. Після нього народився синок Натан, доньки Амалія та Сабіна, після них ще двоє хлопчиків – Амір і Стефан. Наймолодшому Стефану нещодавно виповнилося місяць, – розповідає Олександр Батва. – Ми товаришуємо з родинами Музиків з села Шепелівка та Кротових з Глобиного, які теж належать до релігійної громади Української Церкви Християн Віри Євангельської, щотижня відвідуємо церковні богослужіння.
Основне місце роботи Олександра Миколайовича – склад готової продукції ТОВ «Інсталпласт», що у с.Піщане, де реалізовуються водопровідні, каналізаційні труби та інша продукція підприємства.
Олександр Батва – депутат Піщанської сільської ради, він входить до складу бюджетної комісії. Чоловік став ініціатором проєкту бюджету участі з освітлення села Олефірівка, який вже втілився у життя.
Олександр переконаний – якщо щось робиш добре, то результат обов’язково буде хорошим, а коли нічого не робити, то й результату ніякого не буде. Своїм прикладом він мріє надихнути інших, аби гуртом змінювати на краще місце, де живеш. У цьому році до громадської роботи вже долучилися небайдужі жителі села, допомогли покосити узбіччя.
Разом із сільським старостою Володимиром Гудзем Олександр веде активну боротьбу зі стихійними сміттєзвалищами. Проводить агітаційну роботу серед місцевого населення щодо укладання угод на вивіз побутових відходів, що регулярно здійснюється транспортом Піщанського комунального підприємства «Комунсервіс». Сміття забирається щотижня прямо біля дворів мешканців сіл, вартість вивезення з одного домоволодіння становить 25 грн у місяць.
Прикро, що деякі люди й досі вивозять сміття у лісосмуги чи ярки, не думаючи про те, що буде завтра, яке довкілля дістанеться їхнім дітям та онукам. Аналізуючи цю ситуацію, Олександр прийшов до висновку, що на свідомість людей великий негативний вплив мала радянська система. У людей, які жили у той період, не сформувалась самосвідомість, вони звикли до того, що ними хтось керує і направляє. Їм важко приймати якісь рішення самостійно та вдосконалюватися духовно. Вийшло так, що після розпаду Союзу, після того, як залізна рука перестала вказувати та направляти, пішов розвал та занепад, хоча люди залишилися ті ж самі. Вони й почали валяти та розтягувати те, що самі ж у свій час будували…
Олександр Батва переконаний, що потрібно любов’ю служити один одному, робити кращим себе, тоді й люди навколо стануть кращими, у цьому він впевнився на власному досвіді, цьому прагне навчити й інших.
Цьогоріч Олександр вирішив практично показати своїм дітям звідки беруться гроші та що потрібно зробити, аби їх заробити, щоб діти розуміли весь процес маленького бізнесу від початку і до кінця. Зі старшими хлопцями провели розмову щодо започаткування такого бізнес-проєкту. Разом прорахували всі затрати та майбутні прибутки. І хлопці погодилися цим зайнятися. Зробили невеличку тепличку, що зайнята площу 1 сотку, посіяли огірки і хлопці в цьому році заробили вже свої перші кошти. Натхненниками цієї справи для родини стали друзі – родина Кротових з Глобиного та родина Слободів з Великих Кринок, вони поділилися досвідом, дали цінні поради.
Коли родина Батвів переїхала у село, там не було місця для дитячого дозвілля. В Олефірівці діти влаштовували ігри прямо на дорозі. Тому Олександр з церковною молоддю розчистили місце під стадіон, поставили там ворота, і тепер діти можуть тут ганяти у футбол, влаштовувати інші розваги. В селі є ще дві багатодітні родини, тож на стадіоні є кому займатися та гратися. Місцева дітвора мріє про встановлення дитячого майданчика в Олефірівці. Тож, можливо, незабаром такі майданчики з’являться і в Гориславцях, і в Олефірівці.
В цьому році за сприяння Олександра Батви та допомоги його друзів, для місцевої дітвори було організовано безкоштовні розваги на батуті, а ще не тільки діти, а й дорослі мали можливість посмакувати солодкою ватою. Це додало настрою та позитиву і дітям, і їхнім батькам.
Олександр говорить, що в цьому році хотів би запросити команду, яка проводить для дітей християнські табори. У них теж є батути, дитячі гірки, підготовлена команда, яка забезпечує цікаве дозвілля для малечі.
Олександра Миколайовича, як депутата сільської ради, дуже хвилює стан Гориславського НВК. Чоловік розповідає, що в інших навчально-виховних закладах громади і ремонти зроблені, і про благоустрій дбалося краще, і про розвиток освіти та спорту. А в Гориславцях повний занепад, куди не кинься, все як 30 років тому, таке враження що весь цей час тут нічого не робилося…
– Коли я вперше переступив поріг місцевої школи був шокований станом закладу. Вже тоді я почав стукати в усі двері та вимагати якихось змін на краще. На мою думку, проблеми в освітньому секторі першочергові і їх потрібно негайно вирішувати. Наша школа потребує дуже багато. Якщо порівняти те, що є у Гориславському НВК та інших схожих закладах громади, – то між ними прірва. Інші школи утеплені, по-сучасному облаштовані, обладнані новими меблями, а наша нічого цього не має. Те ж саме і в дитячому садочку. Я не розумію, чому батьки, чиї діти всі ці роки відвідували дитсадок та школу, не піднімали питань щодо осучаснення цих закладів. Дуже сподіваюся, що ситуація зміниться найближчим часом. Особисто я, як депутат, буду докладати до цього максимум зусиль.
Я переконаний, якщо кожний з нас мав би активну життєву позицію, творив добро навколо себе, то й життя наше стало б кращим, тим більше, що багато чого можна робити, не потребуючи великих фінансових затрат, головне – лише бажання.
Мені ще раз хочеться наголосити, що чим більше віддаєш, тим більше отримуєш, причому у більшому об’ємі. Віддавати можна власний час, власні сили, власні кошти. Спочатку у це важко повірити, але відчувши хоча б один раз цю силу, ти вже по-іншому сприймаєш світ, свої вчинки і своє місце в цьому світі, – говорить Олександр Батва. – Користуючись нагодою, висловлюю слова вдячності Піщанському сільському голові Олександру Краплині, виконкому сільської ради, старості Володимиру Гудзю, депутатському корпусу за активність та небайдужість. Сподіваюся, що спільною командою нам вдасться багато зробити на благо сільських громад.
Тож нехай всі плани і задуми Олександра Миколайовича з Божою поміччю втілюються у життя, його надійною підтримкою, джерелом любові та натхнення буде його міцна родина, вірні друзі та однодумці. І нехай винагородою за громадські справи буде людська шана та повага.
Вікторія СУСІД.
Фото з особистого архіву
Олександра БАТВИ.

Матеріал підготували: