КОЛИ РУКИ НЕ ЗНАЮТЬ СПОЧИНКУ, А ДУША ВІДКРИТА ДОБРУ

Тамара ГОЛОБОРОДЬКО біля оздобленої власноруч оселі

Народилася і виросла Тамара Андріївна Голобородько в селі Яроші на Глобинщині. Закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка в 1975 році. Працювала вчителькою української мови та літератури, початкових класів. Журналістську діяльність розпочала в районній газеті «Зоря Придніпров’я». Працювала заступником редактора обласної газети «Молода громада», трудилася і в Полтавській міській газеті «Полтавський вісник». Поезії та нариси Тамари Голобородько неодноразово друкувалися у газеті «Зоря Придніпров’я».

Нещодавно побували у славному селі Романівка Глобинської територіальної громади, яке славиться не тільки мальовничими краєвидами, цілющим повітрям, а й працьовитими та талановитими людьми.
Сьогодні мова піде про колегу-журналіста з багаторічним стажем, літератора Тамару Андріївну Голобородько, яка постане перед читачами у зовсім іншій іпостасі – художника-декоратора.
Зараз Тамара Андріївна перебуває на заслуженому відпочинку і переважно мешкає у с.Романівка у своєму затишному будинку, який потопає у зелені дерев та розмаїтті квітів, і який цього року погарнішав та осучаснився завдяки вмілим рукам господині.
– Як мої сини Олександр й Микола були малими і дивилися мультики, тоді я знала всі мультфільми, які пропонувалися до перегляду. Коли хлопці підросли й почали збирати марки, я почала теж цікавитися філателією, купувала альбоми і разом з ними поповнювала колекції. У більш старшому віці сини почали захоплюватися футболом, а Коля ще й займався єдиноборствами, то й я почала цікавитися їхніми захопленнями, вникати у ці види спорту, знала імена та прізвища відомих футболістів та борців. А коли хлопці мої вже виросли і вивчилися на будівельників у профтехучилищах, а Саша ще й закінчив університет, ставши магістром з цивільного будівництва, я почала цікавитися їхніми професіями, тобто будівництвом.
Кілька років тому сини зробили у моєму будинку ремонт гостьової кімнати і так вийшло, що після ремонту залишилося кілька мішків шпаклівки. Викинути її було шкода, тож вирішила її застосувати у своїй кімнаті, зробивши з неї декоративні елементи, – розповідає Тамара Голобородько.
Тамара Андріївна говорить, що перед тим як приступити до роботи, переглянула величезну кількість відеороликів про застосування шпаклівки у внутрішньому та зовнішньому дизайнах. Потім спробувала отримані знання застосувати на практиці, декоративно оздобивши грубу та стіну в кімнаті. Результатом жінка залишилася задоволена. А згодом майстри утеплили прибудинкову веранду і щоб не руйнувався шар покриття, потрібно було думати як його укріпити. Тамара Андріївна підійшла до справи творчо – оздобивши цоколь приміщення бетонною сумішшю, застосовуючи різні дизайнерські прийоми – імітацію під камінь, дерево, кахлі, яку потрібно класти тонким шаром, щоб вона добре трималася і не перевантажувала поверхню. Також жінка власноруч виготовила лиштви на вікна будинку. Впоравшись з цією роботою, Тамара Андріївна відчула себе переможницею, адже їй вдалося опанувати та підкорити не відому до цього техніку і створити той дизайн будинку, який сама хотіла. Майстриня розповіла, що ця робота дуже захоплююча, особливо коли бачиш її результат і він тебе радує! Тоді й наснага з’являється і творчий запал, і внутрішнє піднесення. А далі Тамара Андріївна грунтувала свої витвори, фарбувала, підбираючи кольори та відтінки.
А ще Тамара Голобородько говорить, що вона дуже великий життєлюб. Любить навколишній світ у всіх його проявах.
– Я всім заповідаю – треба любити життя. А собі потрібно постійно говорити: я жива, я здорова, я люблю цей світ в собі, я люблю себе в цьому світі, я люблю життя в собі, я люблю себе в цьому житті. Не потрібно кликати у своє життя погане. Треба акцентувати свою увагу на хорошому і позитивному, вміти бачити його у звичайних буднях. Треба весь час знаходитися в молитві вдячності, дякувати Господу за те, що ти живеш, шукати щоденні радості в цьому житті, наприклад, випивши запашної кави з подругою, – ділиться думками Тамара Голобородько. – У мене складається враження, що багато людей «переїли» благополуччя в своєму житті. А з ким смерть привіталася за руку, той вміє цінувати життя. Мене онкологія навчила багато чому, саме хвороба підштовхнула до тих кардинальних змін, які зі мною відбулися, в першу чергу у моїй свідомості, у сприйнятті навколишнього світу, у ставленні до Господа.
Якщо раніше, працюючи на відповідальних посадах, у мене було відчуття власної значимості, то, вийшовши на пенсію, воно втратилось. З цим складно змиритися і прийняти себе такою, якою стала. Думаю, що такі відчуття притаманні багатьом людям, хто йде на пенсію чи за віком, чи пропрацювавши ще чимало років після пенсії і коли вже «попросили», ось тоді й здається, що весь світ проти них, злість та агресія виїдають їх з середини. Але ж це не правильно! Не можна носити у серці образу та негатив, вони лише підривають здоров’я, вганяючи людину в депресію. Лише позитив, вміння прощати та почуття гумору рятують у подібних ситуаціях, – мовить Тамара Андріївна.
Коли є час, Тамара Андріївна займається літературною творчістю. Її нових поезій вже назбирається на ціле видання, але для того аби видати таку збірочку, потрібно чимало коштів.
– Зараз я творю поезію в камені, це те, що мене захоплює, надихає і дарує радість, – з усмішкою говорить Тамара Голобородько.
Тож нехай енергія та натхнення не покидають Тамару Андріївну в її творчих задумах, нехай поезія її душі знаходить свої витоки і в рядках слів, і в майстерних дизайнерських витворах, і в розмаїтті квітів та декоративних рослин, які вона так полюбляє. Нехай кожен прийдешній день дарує радість буття, не зраджують витримка та сила духу, не вичерпуються джерела наснаги та оптимізму і повниться сонячним теплом та достатком затишна оселя.
Фото Анатолія КРАВЧЕНКА.

Матеріал підготували: