ДО ЛЮДЕЙ – З ДОБРОМ І ВІДКРИТОЮ ДУШЕЮ

Лідію Яківну Дорошенко знають у Бугаївці і старші, і молодші за її відкритість, чуйність, небайдужість. Ось вже 2 роки вона – голова ради ветеранів с.Бугаївка.
Жінка розповіла, що коли очолила ветеранську організацію, там налічувалось 363 особи, але за ці два роки померло 68 людей, тож зараз членами організації є 295 осіб. На жаль, вже відійшли у засвіти всі учасники бойових дій Другої світової війни, залишилося кілька тих, хто має статус «дітей війни», а всі решта – ветерани праці.
Лідія Яківна регулярно телефонує до своїх ветеранів, по можливості відвідує. Особливу увагу приділяє одиноким. Проводжаючи людей в останню путь, Лідія Яківна завжди мовить добрі слова про покійного. Це теж її місія, як голови ветеранської організації. Тісна співпраця налагоджена із сільською радою, із соціальними працівниками, які обслуговують одиноких стареньких.
Лідія Яківна говорить, що для людей похилого віку найбільшою проблемою, окрім здоров’я, є самотність. Це найбільше їх хвилює і найбільше їм «болить». У багатьох є рідні, але вони далеко, приїздять рідко, тому й доводиться опікуватися такими людьми Лідії Яківні та сільському голові. Катерина Іванівна Компанієць весь час, доки обіймала посаду сільського голови, приділяла велику увагу людям похилого віку та одиноким, відгукувалася на різні їхні прохання чи то оплатити комунальні послуги, придбати необхідні ліки, або щось смачненьке у місцевому магазині, чи якісь інші товари у райцентрі.
Лідія Яківна Дорошенко народилася у с.Погреби, там промайнуло її дитинство та юність. А далі було навчання в Полтавському сільськогосподарському інституті, який закінчила у 1972 році, здобувши спеціальність бухгалтера. За направленням потрапила у с.Шушвалівка, де пропрацювала 5 років головним бухгалтером у місцевому радгоспі. У цьому мальовничому селі зустріла молода та вродлива дівчина Ліда свого майбутнього чоловіка Івана. Молодята побралися і 5 років мешкали разом у Шушвалівці, у 1974 році у них народився синочок Андрійко. А далі склалося так, що в молодій родині почалися непорозуміння, і коли у с. Погреби з’явилася вакансія головного бухгалтера, жінка переїхала туди працювати. П’ять років так минуло. Чоловік Іван Леонтійович приїздив, просив Ліду знову жити разом та й синочкові потрібний був батько. Вирішила тоді Лідія Яківна переїхати до чоловіка у с.Бугаївка. Так з 1982 року жінка живе у Бугаївці, що стала вже рідною і дорогою серцю. Тут у подружжя Дорошенків народилася донечка Тетянка.

Лідія Дорошенко


Лідія Яківна розповіла, як 8 років жили великою родиною з 8 осіб у батьківській хаті чоловіка з його рідними та зі своїми двома дітьми. Працювала Лідія головою профкому. Згодом від керівництва місцевого господарства отримали власний будинок, в якому мешкали 14 років. Смерть чоловіка багато чого змінила. На той час діти вже повиростали, проживали у Кременчуці. У батьківській хаті лишилася жити чоловікова сестра, інвалід з дитинства, велика майстриня швейної справи. Лідія Яківна продала власний будинок, щоб придбати дітям квартиру в Кременчуці, а сама перейшла жити до чоловікової сестри та доглядала за нею впродовж 15 років.
Син і донька створили власні родини, живуть у Кременчуці. У сина Андрія є двоє власних синів, старший обрав фах військового, молодший Ілля, після закінчення 9 класів, навчається у кулінарному училищі на шеф-кухаря. У Тетяни є донечка Саша, яка, закінчивши 9 класів, вступила на навчання до Кременчуцького медучилища. Лідія Яківна навишивала дітям та онукам картин, рушників, говорить що на згадку.
Поховавши чоловікову сестру, Лідія Яківна зійшлася з таким же одиноким вдівцем Олександром Івановичем. Тепер разом господарюють. Прикро тільки, що Олександр Іванович нещодавно переніс інсульт. Лідія Яківна піклується про нього, хоча і в самої здоров’я вже не таке як колись, очі гірше стали бачити, пальці болять від поліартриту, але душею жінка така ж молода як і колись. Її душа радіє за село, що є тут тепер дитячий садочок, що мешкають в селі молоді родини, в яких народжуються діти, а це дає надію, що Бугаївка житиме, розвиватиметься і матиме майбутнє.
Тож нехай ще багато літ і зим дарує доля Лідії Яківні Дорошенко, аби у здоров’ї та благополуччі стрічати кожний прийдешній день.


Фото Анатолія КРАВЧЕНКА.

Матеріал підготували: