До Дня працівників освіти





УЧИТЕЛЬ УЧИТЕЛІВ

Так уже складається в житті, що учні чи студенти дуже часто майже не знають життєвого шляху своїх наставників. Педагогам старшого покоління, які навчалися у Чернігівському пед­­інституті, добре відоме ім’я проректора Івана Петровича Левченка.

Відзначення Дня працівників освіти слушна нагода згадати нашого шановного земляка.Так уже складається в житті, що учні чи студенти дуже часто майже не знають життєвого шляху своїх наставників. Педагогам старшого покоління, які навчалися у Чернігівському пед­­інституті, добре відоме ім’я проректора Івана Петровича Левченка. Відзначення Дня працівників освіти слушна нагода згадати нашого шановного земляка.
Заслужений працівник вищої школи Української РСР (1977), кандидат педагогічних наук (1967) народився 25 травня 1917 року у с.Бабичівка у селянській родині. З 1926 до 1933 рр. навчався у Бабичівській семирічній школі, після закінчення якої з 1933 до 1935 рр. навчався у Кременчуцькому політтехнікумі. У зв’язку з хворобою і поганими матеріальними умовами залишив навчання і у 1935-1936 навчальному році працював учителем другого класу Обізнівської середньої школи.
З 1936 до 1939 року навчався у Кременчуцькому учительському інституті на відділенні англійської мови. Був секретарем комітету комсомолу інституту. Закінчивши на «відмінно» інститут, був призначений директором Клинівської неповної середньої школи Артемівського району Сталінської (тепер Донецької) області. Заочно навчався у Полтавському педінституті.
У липні 1941 року був мобілізований в ряди Червоної Армії. Брав участь у Другій світовій війні командиром кулеметного взводу, закінчив її начальником штабу стрілецького полку у званні майора. У 1941-1942 роках був курсантом Алма-Атинського кулеметного училища. У 1943 році був слухачем курсів «Выстрел». З березня 1943 року – командир окремого кулеметного батальйону 33 стрілецької дивізії. З березня 1944 до липня 1945 року був військовим комендантом гарнізону у м.Сімферополь. 28 березня 1946 року демобілізований з армії як спеціаліст народного господарства і направлений на посаду секретаря Сторожинецького міського комітету комуністичної партії з кадрової роботи Чернівецької області. У січні 1948 року на партійній конференції обраний другим секретарем цього міському партії. З вересня 1948 року, у зв’язку з ліквідацією міському, до червня 1952 року працював директором Чернівецького художнього училища. Був нагороджений значком «Відмінник державних трудових резервів».
Під час адміністративної реформи зі створення районів у м.Чернівці в 1952 році працював у оперативній групі і виконував обов’язки (до виборів) голови Сталінського райвиконкому міста. У лютому 1953 року призначений директором Чернівецького технікуму легкої промисловості. У червні 1953 року закінчив історичний факультет Чернівецького університету.
З грудня 1958 до червня 1966 року працював завідуючим Чернівецьким обласним відділом народної освіти. У липні 1966 року призначений директором Чернівецької середньої школи №9. У грудні цього ж року направлений до Києва на навчання в аспірантурі. У 1967 році захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук у інституті теорії і історії педагогіки Академії педагогічних наук СРСР.
З 1967 до 1971 рр. працював проректором з заочного навчання, а з 1971 до 1977 рр. – з навчальної роботи Чернігівського педагогічного інституту. Автор 27-ми наукових праць з педагогіки. Понад двадцять разів обирався депутатом різних рівнів радянської влади та членом партійних органів. Відмінник народної освіти УРСР (1960), відмінник народної освіти СРСР (1976), заслужений працівник вищої школи Української РСР (1977). Нагороджений двома орденами Великої Вітчизняної війни, сімома медалями, у тому числі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною».
Помер 2 травня 1998 року. Похований у Чернігові.

Віталій Григор’єв,
краєзнавець
.

Матеріал підготували: