ВІН – ХЛІБОРОБ І В ЦЬОМУ СИЛА, І ПО ПЛЕЧУ УСЕ ЙОМУ ЗДОЛАТЬ!

Михайла Григоровича Колісника знають не тільки на Глобинщині, а й далеко за її межами, адже він – людина великої сили духу та високого професійного обов’язку, Хлібороб від Бога, організатор, натхненник, новатор, патріот, людина, яка досягла успіху виключно завдяки своїй праці та завзятості. Він не тільки завжди йде у ногу з часом, а й постійно випереджає його.
Народився Михайло Григорович 20 листопада 1955 року в с. Мар’янівна Маловисківського району Кіровоградської області.
Після закінчення служби в ВМФ в 1976 році вступив до Полтавського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1981 році.
Розпочав трудову діяльність старшим агрономом Петрівського відділка Мар‘янівського бурякорадгоспу на Кіровоградщині. Впродовж 1982-1994 років працював в Устимівській дослідній станції рослинництва агрономом-насіннєводом, головним агрономом, заступником директора. Устимівська дослідна станція була підпорядкована Всесоюзному науково-дослідному інституту рослинництва ім. М.І. Вавилова (м. Ленінград).
У цьому знаменитому на весь світ інституті без відриву від виробництва Михайло Колісник з 1985 по 1989 рік навчався в аспірантурі.
У 1989 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата сільськогосподарських наук. Експериментальна частина дисертації проводилась у виробничих умовах Устимівської дослідної станції рослинництва. Тема кандидатської дисертації: «Екологічні і біологічні основи насінництва, моркви в Лісостепу України» і практичний досвід М.Г. Колісника дали змогу повністю забезпечити високоякісним насінням моркви не тільки чимало областей України, а й населення півночі та північного заходу Росії.
Урожайність насіння моркви сягала 10-12 ц га, що являлося рекордним для країн Європи.
У 1989 році в Устимівську дослідну станцію приїздить керівництво Всесоюзного наукового дослідного інституту рослинництва імені М.І. Вавилова, керівництво Ленінградського обласного управління сільського господарства, директори ленінградських радгоспів. Вони дали високу оцінку агротехніці вирощування насінників овочевих культур, в цьому була велика заслуга і М.Г. Колісника як агронома і вченого. Така тісна співпраця продовжувалася до розвалу Радянського Союзу. Михайло Колісник був учасником багатьох всесоюзних семінарів з овочівництва в Ленінграді, Каунасі, Волгограді, Кубані, Підмосков’ї.
У Михайла Колісника були успіхи не лише в насінництві овочевих культур. Він як агроном запроваджує нову гребеневу технологію вирощування картоплі на важких чорноземах з повною механізацією від посадки, збирання та сортування, довівши урожайність картоплі до 200 ц/га. Це дало змогу забезпечити цим продуктом промислове місто Кременчук.
Освітянська біографія Михайла Григоровича продовжилась у Полтавській аграрній академії у 2015-2017 рр. на посаді голови екзаменаційної комісії.
Одна із важливих віх в біографії Михайла Колісника – створення у 1996 році фермерського господарства «Златопіль», яке у 2003 році зайняло ІІІ місце в номінації «Краще фермерське господарство України», у 2002 році господарство нагороджене Грамотою Міністерства сільського господарства, у 2011 році – Грамотою Кабінету Міністрів України. У 2021 році фермерське господарство «Златопіль» буде святкувати своє 25-річчя.
З 1999 по 2000 рік Михайло Григорович трудився на посаді першого заступника голови Глобинської районної державної адміністрації. Це був період реформування села. М.Г. Колісник був активним учасником всіх процесів, провівши безліч зустрічей та зборів у господарствах району.
Сьогодні в обробітку фермерського господарства «Златопіль» понад 1200 га землі. Тут одна з найвищих в Україні орендних плат пайовикам та заробітних плат працівникам господарства.
Вже більше 10 років поряд з Михайлом Григоровичем трудиться його син Дмитро, він фактично перейняв та продовжив батьківську справу. Здобувши другу вищу освіту, став ученим-агрономом та захистив наукову роботу, разом із батьком працює над великою науковою працею. І разом вони ведуть «Златопіль» до нових технологій та успіхів.

З сином Дмитром


Спільною рисою Михайла і Дмитра Колісників є благодійність. Значні кошти господарство використовує на утримання Устимівського дендропарку, поповнення його колекцій новими рослинами, на екологічні проєкти, пов‘язані з покращенням стану малих річок Полтавщини, на допомогу хворим землякам на інші добрі справи, такі як допомога школам та медичним закладам, ремонт доріг, утримання в належному стані узбіч доріг, боротьбу з амброзією та ін.
За ініціативи Михайла Григоровича на південно-західному схилі поблизу річки Сухий Кагамлик, де колись було глинище, а згодом смітник, закладено ліс площею 7 га з хвойних та листових порід дерев та впорядковано прилеглу територію, плесо річки очищено від порослі.
Михайло Колісник патріот не на словах, а на ділі. Його особистий внесок у допомогу Збройним Силам України за період військових дій на сході держави – неоціненний. Він завжди відгукується на прохання волонтерів, військовослужбовців про підтримку і ця допомога вимірюється не сотнями гривень, а тисячами та десятками тисяч. Саме тому його неодноразово було нагороджено грамотами військових частин та Глобинського районного військового комісаріату за підтримку Збройних Сил України.
Михайло Григорович нагороджений багатьма грамотами міністерств та церковним орденом Святого Георгія Побідоносця, ювілейною медаллю «150 років Полтавському товариству сільського господарства». Цьогоріч йому було присвоєно звання Почесного професора Полтавської державної аграрної академії.
Нещодавно Михайло Григорович Колісник, добрий друг нашого видання, відсвяткував свій ювілейний день народження, з чим ми його щиро і сердечно вітаємо!

Яке це щастя просто в світі жити
В земних турботах, у земній красі.
І хліб ростити, плідно працювати і творити,
Радіти сонцю, небу і росі.
Рости духовно, стежку торувати,
Самому добиватись висоти.
Сумлінням у житті не торгувати,
А бути світлим, добрим і простим.
Ваша ж дорога непроста доволі,
Життєвий шлях тернистий і складний.
Та Ви не був один, неначе воїн в полі,
А з друзями… Був грішний і святий,
Як більшість люду, але серце чисте
Все Вас вело по праведній путі.
Відзначили Ви свято урочисте,
Красиву дату в Вашому житті!
Не будем рахувать прожиті роки,
Якщо ще стільки планів і доріг…
І хоч вже зроблені важливі кроки,
Ще більш важливі стали на поріг!
І кличуть вдаль, де ждуть нові завдання,
І люди йдуть із радістю й жалем.
Ви — їм на допомогу без вагання!
І так проходять роки день за днем
З людьми і для людей уже чимало віку,
У клопотах, тривогах і думках.
То ж вирішено справ усіх без ліку,
Й нові стоять, мов тіні по кутках.
Та Ви все вирішите, і це природно,
Йдете з відкритим серцем до людей
Й поборете Ви труднощі, які завгодно,
І втілите в життя мільйон ідей,
Бо Ви – борець і в цьому Ваша сила.
І по плечу усе здолати Вам!
А за плечима у Вас дужі крила,
Які Всевишній Вам подарував.
Тому прийміть усі наші вітання.
Ми щастя зичимо і довгих-довгих літ.
Два рази ще по стільки без вагання
Живіть, творіть, зривайте весен цвіт!

З повагою – колектив ПП «Редакція газети
«Зоря Придніпров’я».

Матеріал підготували: