В’ЯЗАННЯ, ТО МОЄ ЖИТТЯ

У цьому твердо переконана майстриня-золоті руки, володарка чарівних спиць Ганна Михайлівна Шутка з квітучого та сонячного села Манжелія.
У доробку майстрині цілі стоси в’язаних виробів, ними заповнені всі шафи для одягу в затишній оселі. Коли майстриня почала дивувати нас в’язаними доробками, захопленню не було меж. Наче в бутику хендмейд побували! А господиня все виносила й виносила свої рукотворні сукні, кардигани, костюми та спідниці, блузки та жилети, зв’язані різноманітними вишуканими узорами.
Нитки різних кольорів і відтінків, спиці, натхнення і багато часу – це все, що потрібно пані Ганні для творення.
Здавалося б, в’язанням на сьогодні вже нікого не здивуєш. Адже, майже кожна з нас тримала у руках спиці, багато хто вміє в’язати гачком. Але… Кожна річ зв’язана майстерно, сама по собі викликає захоплення, адже є неповторною, індивідуальною, рукотворною, ексклюзивною. І нехай там кажуть, «та готові схеми», але в’яжеться по них з різними думками, з різним сприйняттям і, зазвичай, кожна майстриня під час роботи додає до готової схеми щось своє – через що й результат вже є неповторним.
Не секрет, що під час в’язання приходить заспокоєння, цей терапевтичний ефект підтвердить кожна жінка, яка захоплюється таким рукоділлям. Ідуть тривожні думки, вся увага направлена на створення візерунка. Умиротворений стан людини, зайнятої цікавою справою, дає можливість привести в порядок нервову систему, що важливо для здоров’я всього організму.

Ганна Шутка, с. Манжелія


– Ця робота мені приносить велике моральне та естетичне задоволення, я цим живу! У день вишиваю, а ввечері в’яжу. Здавалося б, в магазинах зараз величезний вибір одягу для дітей і дорослих, і витрачати час на в’язання не має сенсу… Але наскільки приємно носити те, що зв’язала сама! І приємним є захоплення людей, коли звертають увагу на твоє вбрання, створене власноруч. Я ж, в основному, в’яжу для себе та для свахи, бо ми приблизно однієї статури, тож найкраще знаю свої мірки. Нитки для в’язання купую в магазині на центральному ринку Кременчука, продавці мене там добре знають, тому часто телефонують, коли з’являються якісь цікаві новинки. А ще, діти дарують ниточки на всі свята, бо знають чому я найбільше буду рада.
Ми з чоловіком Анатолієм Івановичем виростили трьох чудових дітей Наталію, Миколу та Олександра, радіємо нашим найкращим у світі онукам, а їх у нас шестеро: Дмитро, Олександр, Іван, Максим, Даша і Маша. Тож є для кого бабусі старатися: в’язати та вишивати. Ось і зараз в’яжу для наймолодшої Машунечки тепленького кардигана, аби моїй крихітці було тепленько восени, – так мовить Ганна Михайлівна про своє захоплення.
Та майстриня не тільки в’яже спицями, а ще й напрочуд гарно вишиває бісером. Оживають на її картинах лики святих, мальовнича природа, неповторні квіти та натюрморти, які вона з задоволенням дарує своїм найріднішим та друзям. Усі її шедеври несуть у собі тепло рук та безмежну любов жінки, адже вони створені з душею, насолодою та натхненням.
Фото Анатолія КРАВЧЕНКА.

Матеріал підготували: