ВСЕ ЖИТТЯ – У РІДНОМУ СЕЛІ

Живе у с.Радалівка непосидючий, роботящий чоловік, добрий, щирий, чуйний, хороший господар Михайло Григорович Кіндратенко. Саме у Радалівці зійшла його життєва зоря, тут промайнуло босоноге дитинство, шкільні роки, юність, зрілість, час трудової звитяги, тут він мешкає і до нині, господарюючи на своєму доглянутому обійсті, відсвяткувавши цьогоріч свій 80-літній ювілей.
Народився Михайло Григорович 17 червня 1940 року в багатодітній родині Григорія Трифоновича та Олександри Полікарпівни Кіндратенків. Склалося так, що батьки Михайла Григоровича зійшлися, коли у кожного вже був попередній шлюб і були діти, у батька – 4 дітей, у матері – один син, а згодом, вже у спільному шлюбі, народилося у подружжя Кіндратенків ще 5 дітей.
– У нас була дуже дружна родина, батьки виховали нас так, щоб ми не ділили хто рідніший. Моя найстарша сестра 1915 року народження, а я, наймолодший, народився у 1940 році, всього у нашій родині було 10 дітей – розповідає Михайло Кіндратенко.
Все життя чоловік прожив у селі Радалівка, мальовничому куточку нашої Батьківщини, серед щирих і привітних односельців. Лише на три роки покинув Михайло Кіндратенко рідне село, коли довелося проходити строкову військову службу.
Повернувшись у Радалівку після армії, пішов трудитися у місцевий колгосп «Дружба». Працював за трудодні, розповідає, що тільки в кінці 1960-х почали платити заробітну плату грошима.
Свою майбутню дружину теж зустрів у Радалівці. Припала до душі молодому красеню Михайлу метка, весела дівчина Софія, родом із Закарпаття, яка приїхала працювати на Радалівську молочнотоварну ферму. У той час Михайло повернувся зі служби в армії, як і всі молоді люди того часу ходив до місцевого будинку культури на танці, у кіно, там і познайомився із майбутньою дружиною. Майже рік молодята зустрічалися. Через рік знайомства Михайло і Софія вирішили долі свої поєднати.
Чоловік розповідає, що у той час молоді в селі було дуже багато. Весело було – працювали гуртом і веселилися гуртом після роботи.
Побував Михайло Григорович на батьківщині дружини Софії Іванівни на Закарпатті, подивився як там люди живуть, та й вирішив, що вдома – найкраще! На Глобинщину переїхали сестра та брат Софії Іванівни, вони займалися будівництвом, чимало будинків та громадських споруд звели їхні вправні, майстровиті руки, в тому числі й хату Кіндратенків – світлу, простору, затишну.
Софія Іванівна весь вік трудилася дояркою, а Михайло Григорович – механізатором, на підвозі кормів тваринам, у колгоспі «Дружба». Обоє не пасли задніх. Портрет Михайла Кіндратенка неодноразово прикрашав сільську та районну Дошки пошани. За плечима чоловіка 38 років трудового стажу.
Троє дітей виростило і виховало подружжя Кіндратенків – дочку Галину та синів Василя і Григорія.
Діти виросли, вивчилися, стали самостійними. Донька Галя проживає з родиною у Кривому Розі, своє трудове життя пов’язала з поштовим зв’язком. З чоловіком Анатолієм виростили двох синів – Максима і Антона. Максим вже створив власну родину, де підростає маленький синочок Юрчик, правнучок дідуся Михайла.
Син Василь здобув спеціальність автослюсаря, має сина Ярослава, а Григорій кухарює, обоє проживають у м.Кременчук.
У 2001 році покинула цей світ та своїх найрідніших Софія Іванівна Кіндратенко, мабуть, тяжка робота, яку доводилося виконувати з молодих років, підірвала її здоров’я…
Щоб скрасити якось свою самотність, Михайло Григорович намагався побудувати інші стосунки, але якось не склалося… Тепер він живе сподіваннями, що незабаром приїде до його самотньої оселі донька з чоловіком, будуть разом господарювати. До слова сказати, будинок у Михайла Григоровича добротний, великий, є всі господарчі будівлі, садок, город більше 80 соток, який чоловік самостійно доглядає, є й невеличке господарство – гуси, кури, качки-шипуни. Чоловік сам куховарить, заготовляє консервацію. Говорить, що у нього є і м’ясо, і до м’яса. Раніше було ще й дві корови, бик, свині, все це утримувалось, аби допомогти дітям облаштуватися у місті.
Бідкається чоловік, що немає транспортного сполучення між Радалівкою та райцентром, такого необхідного для жителів села. Адже у Глобиному районна лікарня, там і сімейний лікар Михайла Григоровича працює. Дуже сподівається чоловік, що коли село ввійде до Глобинської ОТГ, це питання вирішиться.
Тож нехай ще багато літ і зим зустрічає у своєму затишному обійсті Михайло Григорович Кіндратенко, нехай здоров’я не покидає, а спілкування з найріднішими додає сили та оптимізму!

Михайло КІНДРАТЕНКО,
с.Радалівка
Колись цей портрет кращого
механізатора колгоспу прикрашав районну Дошку пошани

Матеріал підготували: