ВСЕ ЖИТТЯ – НА ВЕЛОСИПЕДІ

Саме так про своє життя-буття розповідає поважна 83-річна мешканка с. Корещина Ольга Никифорівна Кривошапка. Бо не було в неї часу ходити пішки, адже треба було кругом встигнути, дати лад всьому: і вдома, і на роботі, тож і працювала ця жінка все життя: від зорі до зорі, до сьомого поту. Та й зараз не мислить себе без роботи, її натруджені руки не знають спочинку, хоча ніжки підводять, не хочуть так швидко бігати, як раніше. Кожен крок дається тяжко старенькій, але в її оселі, наче у віночку, все дихає затишком і чистотою, бо не може вона й години всидіти без діла.

Ольга Никифорівна з сином Олексієм
Тільки в праці краса людини
Обід у полі (Ольга Кривошапка та Галина Буря)
З синами Олексієм та Володимиром

Ольгу Никифорівну знають односельці та мешканці навколишніх сіл як працьовиту трудівницю, добру господиню, люблячу матусю, бабусю та прабабусю, для якої її родина – найцінніший скарб. Трудова біографія цієї жінки тісно пов’язана з місцевим господарством, колгоспом «Котовського», де вона сумлінно і чесно пропрацювала багато років.
Народилася Ольга Никифорівна 1 січня 1938 року в с. Брусове, колишнього Семенівського району. Тяжкі роки, нестерпне злиденне життя дітей війни, якого вволю довелося відчути на собі і Олі. У багатодітній сім’ї, окрім Олі, зростало ще троє дівчат: Галина, Віра та Люба. Тож рано скінчилося Олине навчання, всього 7 класів закінчила, бо на всю родину були одні чоботи. А красунею ж зростала Ольга писаною, сільські парубки ледве голови не звертали, коли та гордо, наче пава, прямувала селом. А їй до душі припав Іван з сусідньої Корещини, тож у 17 літ вже й заміж подалася – на весільний рушник стала зі своїм Іваном Олексійовичем. Двох синів дарував Господь родині Кривошапків, Володимира та Олексія.
Все життя Ольга Никифорівна невтомно трудилася і пройшла усі випробування долі з гідністю та вірою в серці, адже її людяність, доброта, працелюбність подолали усі негаразди. А в роботі ніколи не пасла задніх, завжди звикла бути попереду. 13 років була ланковою, ростила добірні врожаї кукурудзи та соняшнику, буряків та картоплі, щороку весною та восени працювала на сівалці.
– Мене тричі обирали депутатом районної ради, тричі – обласної! А в 1969 році я була делегатом III Всесоюзного з’їзду колгоспників у Москві разом зі славнозвісним аграрієм Василем Єрофейовичем Курченком, – з гордістю мовить Ольга Никифорівна, листаючи натрудженими руками старенький альбом, де з пожовклих світлин дивиться на нас красива жінка – одвічна трудівниця. Ось вона зовсім юна, ось уже в парі зі своїм Іваном, ось на велосипеді, ось у полі, яке й до цього часу приходить у її сни.
– Я не мислила свого життя без велосипеда. Це був мій найперший помічник, мчу було, обганяючи вітер, у степ, куди кликав мене терпкий запах гіркого полину і духмяного чебрецю, на роботу, до своїх дівчат-трудівниць. Саме з ними, з моєю ланкою, скільки ж ми пересапали, скільки гонів здолали! Після закінчення Березоворудського технікуму, колиски справжніх спеціалістів сільського господарства, я працювала агрономом з накопичення органічних добрив, а згодом – бригадиром, аж до самісінького виходу на пенсію, – ось така моя трудова біографія, говорить Ольга Кривошапка.
Не зогледілася жінка, як у праці, клопотах і турботах пролетіли роки, виросли діти і розлетілись від батьківського гнізда, зросли четверо онуків: Саша, Марина, Вікторія та Алла, вже й правнуків благословила на світ щаслива прабабуся, радіє успіхам Крістіни, Кароліни, Максима, Кіри, Ярослава та Рафіка.
Та тільки непросто летіти птасі з одним крилом… А Ольга Никифорівна вже 17 літ, як стала вдовою. Пішов у засвіти її Іван Олексійович, лишивши по собі лише світлі та щемні спогади, адже все в господі та на подвір’ї пам’ятає його руки.
Тримайтеся, шановна трудівнице, здоров’я Вам міцного в колі рідної та люблячої родини.
Ірина КОВАЛЕНКО.
Фото Анатолія КРАВЧЕНКА та
з сімейного архіву
Ольги Кривошапки.

Матеріал підготували: