ВОНИ БОРОНЯТЬ УКРАЇНУ І ВИХОВУЮТЬ ПАТРІОТІВ

Ми живемо в особливий час, коли прийшла пора відстоювати свою свободу і незалежність. Ми пережили криваві події на Майдані, вшановуємо Героїв Небесної сотні, стали свідками неоголошеної війни на сході України і в повній мірі відчули всю глибину непоправних втрат. То ж саме зараз повертаємося до споконвічних моральних цінностей: утвердження любові до рідної Вітчизни та готовність стати на її захист. Нинішня ситуація в країні сколихнула всю націю, підняла на особливий рівень національно-патріотичну свідомість, коли гостро постало питання захисту своєї країни, своєї родини. Величезну роль у справі національно-патріотичного виховання відіграють військові комісаріати, основними завданнями яких є: підготовка та проведення мобілізації; підготовка молоді до несення військової служби; організація проведення призову громадян на військову службу та навчальні збори; організація прийому громадян на військову службу за контрактом та здійснення інших оборонних заходів.

Михайло ОСАДЧУК

З 2017 року Глобинський районний військовий комісаріат очолив майор, а нині підполковник Михайло Володимирович Осадчук. Свого часу він чітко і цілеспрямовано обирав свою життєву стежину. У 2001 році, закінчивши з відзнакою Полтавський військовий інститут зв’язку, у званні лейтенант, молодий офіцер був направлений на посаду командира радіовзводу 177 окремого полку зв’язку, що дислокувався у м.Біляївка Одеської області, де прослужив більше чотирьох років.
З 2006 до 2009 року М.В.Осадчук проходив службу в 93 окремому лінійно-вузловому полку зв’язку.
2014 рік вніс неабиякі корективи у його життя. У березні він був призваний за частковою мобілізацією і призначений на посаду заступника Глобинського військового комісара з мобілізації. У тому, що Глобинським райвійськкоматом було виконано план проведення шести хвиль мобілізації, є неабияка заслуга Михайла Осадчука.
19 грудня 2016 року він був направлений у зону проведення АТО, де проходив службу у 72 окремій механізованій бригаді ім.Чорних Запорожців на посаді начальника зв’язку танкового батальйону. Служив поблизу м.Авдіївка Донецької області.
24 травня 2017 року Михайло Осадчук був відкликаний із зони проведення АТО, а 1 червня він був призначений на посаду Глобинського районного військового комісара.
Нагороджений медаллю «10 років бездоганної служби», багатьма подяками та грамотами Полтавського обласного військового комісаріату, Полтавської облдержадміністрації та обласної ради, Глобинської райдержадміністрації та районної ради, а також відзнакою Генерального штабу Збройних Сил України «Учасник АТО».
Про те, чим живе Глобинський райвійськкомат і як виконують його працівники покладені на них функції, розповідає Глобинський військовий комісар підполковник Михайло Осадчук:
– Діяльність військових комісаріатів обумовлена Постановою Кабміну України «Про затвердження Положення про військові комісаріати», в якому говориться, що вони є місцевими органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території. У своїй діяльності вони керуються Конституцією та Законами України, наказами Міністерства оборони та іншими правовими актами.
– Який штат налічує Глобинський районний військовий комісаріат?
– У Глобинському райвійськкоматі працюють близько 20 осіб – це військовослужбовці та держслужбовці. Зазначу, що третина військовослужбовців постійно знаходиться у зоні проведення операції об’єднаних сил. Так, на даний час у складі 72 окремої механізованої бригади перебувають майор Олександр Валентинович Гордійчук, капітан Віктор Миколайович Кухарчук та старшина Олексій Васильович Місікевич. У складі 1 танкової бригади успішно несуть службу старший солдат Олександр Олександрович Купенко, солдат Артем Олександрович Тригуб та солдат Олег Володимирович Костиренко. Мені дуже приємно відмітити, що службу вони несуть «на відмінно», з честю виконують свій військовий обов’язок, за що нагороджені численними відзнаками та грамотами командування.
З особливою гордістю відзначу, що мені дуже пощастило працювати з відповідальними, сумлінними людьми, справжніми патріотами України. Це заступник військового комісара-начальник мобілізаційного відділення підполковник Олександр Олександрович Гусарин, заступник військового комісара з територіальної оборони майор Олександр Валентинович Гордійчук, заступник військового комісара–начальник відділення комплектування майор Ігор Васильович Коваленко. Це справжні офіцери, на яких можна покластися і які ніколи не підведуть. Додам, що всі військовослужбовці-чоловіки, які нині несуть службу у Глобинському райвійськкоматі, мають статус учасника бойових дій у зоні проведення антитерористичної операції та операції об’єднаних сил. Деякі з них вже втретє виконують свій військовий обов’язок у зоні бойових дій на сході України, при цьому хлопці жартують, що у них досвіду буде значно більше, ніж у кадрових військових.
– У яких ще бригадах несуть службу військовослужбовці Глобинського райвійськкомату?
– Крім вищеперелічених, наші військовослужбовці гідно несуть службу в 57 окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Кості Гордієнка та 30 окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького, за що мають відзнаки від командування. Нам не соромно за своїх колег.
– Михайле Володимировичу, донедавна вважалося, що військова справа – це суто чоловіча робота. Та події останніх років зламали цей стереотип. Сучасні жінки довели, що вони не лише вправно господарюють на кухні, а й успішно освоюють чоловічу професію. Чи є у Глобинському райвійськкоматі жінки-військовослужбовці і хто ці чарівні пані?
– Складні реалії сьогодення, тривала неоголошена війна на сході України дійсно зламали стереотип про сучасну жінку як берегиню домашнього вогнища, яка займається виключно вихованням дітей та повсякденними життєвими турботами. У сучасної війни – жіноче обличчя. У зоні проведення антитерористичної операції та операції об’єднаних сил жінки-воїни демонструють неабиякий професіоналізм, мужність, витримку і нарівні з чоловіками виконують всі поставлені завдання, боронячи рідну українську землю. У повному військовому обмундируванні та амуніції вони стали справжніми борцями за свободу і незалежність України. У Глобинському райвійськкоматі успішно працює єдина жінка-військовослужбовець, старший солдат Інна Миколаївна Подовіннікова. Тривалий час вона працювала державним службовцем, згодом успішно пройшла військову службу за контрактом, а нині працює оператором відділення військового обліку та бронювання солдат і сержантів запасу. У роботі надзвичайно відповідальна та цілеспрямована. А, взагалі, коли вже зайшла мова про жінок, зазначу, що значний об’єм паперової документації виконують жінки-держслужбовці, за що їм окремі слова вдячності за сумлінну працю. Це Оксана Вікторівна Ковтун, Тетяна Василівна Вдовіченко, Галина Юріївна Словцова, Людмила Валентинівна Збираник, Євгенія В’ячеславівна Попсуй, Юлія Миколаївна Отрішко та Світлана Володимирівна Яценко.
Як розповів далі Михайло Володимирович, у Глобинському РВК працюють відділення командування – головний спеціаліст Оксана Вікторівна Ковтун; відділення захисту держтаємниці – начальник відділення старший солдат Олександр Сергійович Голощапов; відділення мобілізації – начальник підполковник Олександр Олександрович Гусарин; відділення військового обліку та бронювання солдатів і сержантів запасу – начальник капітан Віктор Миколайович Кухарчук; відділення офіцерів запасу і кадрів – начальник майор Сергій Анатолійович Сіренко; відділення комплектування – начальник майор Ігор Васильович Коваленко; відділення зв’язку та інформатизації – начальник сержант Олег Миколайович Стрижак та відділення забезпечення – водій молодший сержант Володимир Євгенович Волошко. Успіх роботи всього райвійськкомату залежить від чіткої, злагодженої та тісної спів­праці всіх відділень, адже тут всі трудяться на виконання функцій і завдань, покладених на військові комісаріати.
– Михайле Володимировичу, вже не один рік ведеться мова про реформування військових комісаріатів. Що включатиме в себе процес реформування і з чим це пов’язано?
– Реформування військових комісаріатів передбачає їх перейменування в територіальні центри комплектування і соціальної підтримки (ТЦК та СП. – Авт.). Це пов’язано з тими змінами, що відбулися в країні з початком російсько-української війни. Основною метою таких територіальних центрів є створення прозорої системи надання сервісних адміністративних послуг стосовно соціального і правового захисту військовозобов’язаних, резервістів, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів із числа військовослужбовців Збройних Сил України та членів їхніх сімей. Також буде створено електронний реєстр всіх військовозобов’язаних. Такі центри мають стати доступними для людей з обмеженими фізичними можливостями, що передбачає встановлення пандусів. При цьому, територіальні центри як і військові комісаріати будуть місцевими органами військового управління, що забезпечуватимуть виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби. Додам, що у пілотному режимі такі центри вже створені в Чернігівській, Одеській та Рівненській областях і нині успішно діють.
– Яка робота у цьому плані проводиться у Глобинському райвійськкоматі?
– Для того, аби якісно виконувати весь комплекс поставлених перед нами завдань, нам всім потрібно постійно вдосконалюватися і розвиватися. Завдяки підтримці депутатів районної ради, субвенції з районного бюджету деяких сільських рад у 2018 році в приміщенні райвійськкомату було зроблено капітальний ремонт: замінено всі двері на прозорі металопластикові, придбано нові меблі, комп’ютер, два ноутбуки та три принтери, оновлено стенди. Значну підтримку нам надають ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат», агропромхолдинг «Астарта-Київ», ТОВ «Лан-Агро». Завдяки їм ми постійно забезпечені відповідним транспортом для перевезення військовозобов’язаних на збори резервістів, а також відновлено пункт попереднього збору військовослужбовців Глобинського РВК. За фінансової підтримки ТОВ «Лан-Агро» у минулому році була збудована нова відмостка. За рахунок субвенції з бюджету Погребівської сільської ради зараз проводяться роботи з монтажу спортивного комплексу, що дозволить військовослужбовцям Глобинського райвійськкомату підтримувати гарну фізичну форму відповідно до нових вимог.
– Михайле Володимировичу, чи все із запланованого Вами вдалося вирішити?
– Хоча за останні два роки нами багато було зроблено, але, на жаль, є важливі питання, які поки що залишаються невирішеними. Ми зверталися із проханням до Глобинської міської ради стосовно перекриття даху райвійськкомату, що перебуває в експлуатації більше 60 років, але отримали відмову. Також зверталися знову ж таки до міської ради з проханням передати у користування військового комісаріату частину нашого приміщення, де нині знаходиться територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Глобинської райдержадміністрації з метою проведення там медичного огляду, як це було раніше. Позитивне вирішення даного питання дало б змогу створити зручні умови для медичних працівників, працівників райвійськкомату та громадян, які проходять медогляд. Але, на жаль, ми знову отримали відмову, то ж питання залишається відкритим, хоча ми дуже сподіваємося, що нас почують і підтримають. Також у наших найближчих планах капітальний ремонт двох фасадів – центрального і запасного, встановлення пандусів та облаштування прилеглої території. Ми – єдине військове формування в районі, то ж дуже хотілося б створити зручні умови для всіх – і працівників, і громадян, які до нас звертаються.
– У зв’язку з подіями, які останнім часом відбуваються в Україні, дуже гостро постало питання національно-патріотичного виховання молоді. Яка Ваша думка з цього приводу?

– В основу патріотичного виховання сучасної молоді мають бути покладені принципи гуманізму, формування національної гідності та гордості за свою Батьківщину, єдності сім’ї та школи, наступності та спадкоємності поколінь. Події останніх років в Україні, неоголошена війна на сході держави, поява героїв, здатних на самопожертву заради своєї Вітчизни підняли на новий, значно вищий рівень національно-патріотичне виховання, якому дуже мало приділялося уваги до 2014 року. Сучасному молодому поколінню є з кого брати приклад: це герої Майдану, військовослужбовці Збройних Сил України, бійці добровольчих батальйонів, волонтери, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності нашої країни. На жаль, сучасне військово-патріотичне виховання школярів є більш формальним, ніж практичним. Потрібно більше уваги приділяти саме викладанню навчального предмета «Захист Вітчизни» і залучати до цього справжніх фахівців, адже є непоодинокі випадки, коли його викладають люди, які навіть не проходили військову службу. Виникає питання: «Чому і як вони можуть навчити дітей?». А має бути якраз навпаки – викладачі даного предмета повинні вчити дітей на власному прикладі, передавати їм військовий і життєвий досвід. (До речі, 26 лютого ц.р. Кабмін ухвалив Постанову, згідно з якою старшокласники вивчатимуть оновлений предмет «Захист України» замість «Захисту Вітчизни». Його вивчатимуть на уроках та під час навчально-польових і навчально-тренувальних занять. – Авт.). Аби юнаки допризовного віку засвоїли хоча б ази військової підготовки, ми залучали спеціалістів спецпідрозділу ГО «Гвардія» з міста Кременчук, бійці якого безкоштовно проводили заняття зі школярами. Особливо їм сподобалася гра «Лезертаг». Якби фінансування таких заходів було більш суттєвим, то їх можна було б запровадити на постійній основі. Додам, що результатом недостатньої роботи саме у плані військово-патріотичного виховання є небажання юнаків йти на військову службу до лав Збройних Сил України. На мою думку, кожен громадянин України сильної статі має вирішити для себе – захисник він чи ні. Кожен чоловік повинен мати навички володіння зброєю, аби у кризовій ситуації вміти захистити себе і своїх близьких. Приємно відмітити, що багато призовників, які відслужили строкову військову службу, йдуть на військову службу за контрактом. Відрадно те, що військова служба змінює юнаків на краще. Результатом цього є слова вдячності від батьків призовників, які говорять, що саме служба у війську змінила ставлення їхніх синів до самих батьків, які до цього були просто «стара» і «старий», а, виявляється, їх можна назвати мамою і татом.
Ми всі хочемо змін на краще, то ж починати потрібно з себе. і тому запитання: «Чому я?», повинно звучати інакше: «А хто, якщо не я?».

Матеріал підготували: