А ЖІНКА БУВАЄ НА ВЕСНУ ТАК СХОЖА…

Талановита людина – талановита в усьому, саме цей вислів яскраво і точно підходить до чарівної і неповторної пані, керівника зразкового танцювального колективу «Родзинка» та дорослого танцювального колективу «Позитив» Градизького Будинку культури «Україна», молодої, активної, завзятої, креативної Ірини Леонідівни Компанієць.
Ірина Леонідівна народилася в мальовничому Градизьку, увібравши в себе всю його красу і таланти. Ще, ледве зіп’явшись на ніжки, юна красуня полонила своїм співом та любов’ю до танців всіх рідних, сусідів, друзів, знайомих. Тож вердикт був одностайним: бути Іринці артисткою.

Синочок Макар з матусею
Ірина КОМПАНІЄЦЬ зі своїми вихованцями
Юні танцюристи зі своєю наставницею
Градизькі аматори сцени – найкращі
На сцені – вихованці Ірини КОМПАНІЄЦЬ


Але не так сталося, як комусь бажалося, Ірина вирішила обрати непросту вчительську дорогу, закінчивши у 2012 році Глухівський педагогічний університет ім. Довженка. І цей досвід згодом дуже пригодився їй у подальшій роботі.
Всього 4 роки як працює пані Ірина на посаді керівника танцювальних колективів, та за цей короткий час з легкістю завоювала повагу та розуміння колег, любов своїх підопічних танцюристів, зовсім юних і «не зовсім», адже у її підпорядкуванні 4 вікові танцювальні групи (молодша: з 5 до 8 років, середня: з 8 до 12 років, старша: з 12 до 15 років) і доросла, де свої хореографічні таланти та можливості може продемонструвати кожен, хто небайдужий до мистецтва танцю.
Навіть сам Градизький селищний голова Мирослав Носа є активним і надзвичайно талановитим учасником танцювального колективу «Позитив».
Виступи танцювальних колективів, якими керує Ірина Компанієць, завжди викликають великий інтерес у глядачів та шалені оплески, тому що кожен з них – це не просто танець, а театральна постановка, магія, що заворожує, справжня казкова феєрія. А секрет успіху колективів полягає у майстерності кожного виконавця, копіткій і нелегкій праці їхнього керівника, яка допомагає опановувати мистецтво і грацію танцю, вміння триматися на сцені.
Ірина Леонідівна надзвичайно вимоглива не тільки до своїх танцюристів, а й до себе. Для того, щоб тримати себе у гарній формі, вона захопилася ще й йогою, з цією системою знайомить і своїх вихованців, які в усьому намагаються бути схожими на свого керівника. Це людина, яка постійно розвиває свої творчі навички, удосконалює, розширює, опановує все нове, незвичайне, цікаве. Вона – індивідуальність, особистість, в якої душа прагне до прекрасного, руки не знають спокою, а її мозок – невичерпне джерело ідей та задумів.
Жінка своїми руками створює сценічні костюми, оформляє сцену та фотозони до кожного заходу в Будинку культури чи селищі, бо має неабиякі дизайнерські здібності.
Артистична, харизматична, людина свого слова, пані Ірина все встигає, із світлою думкою дивиться у майбутнє. Ірина Леонідівна просто живе своєю цікавою роботою, надихає на творчість інших. Скільки гарних задумів і планів має, які так хочеться втілити в життя. От тільки ота клята пандемія коронавірусу внесла свої відчутні корективи, перекресливши всю роботу закладів культури.
Тепер лише світлі спогади лишилися про насичене, неповторне, цікаве, наповнене аплодисментами життя, що вирувало і квітло в Будинку культури, про те, як сама вперше взяла участь у сімейному конкурсі «Жінка-весна» і посіла перше місце, полонивши глядачів своїми талантами та харизмою.
Ірина Леонідівна, до всього переліченого, ще й прекрасна дружина і любляча матуся. Разом з чоловіком Олександром Валерійовичем виховують двох синочків-красенів: семирічного Макара та дворічного Мишка.
Матуся й синам своїм передала любов до танцювального мистецтва, то ж Макар вже підкоряє градизьку сцену, а в Мишка ще все попереду.
Тільки нехай швидше закінчуються всі локдауни, підуть у безвість пандемії, і тоді широко відчиняться двері закладів культури, заграє музика, зберуться глядачі, аби насолодитися святковим дійством у кожному селищі, селі чи місті.
На час виходу статті Ірина Компанієць змінила місце роботи. Тож побажаємо їй успіхів і благополуччя й на освітянській ниві!
Фото з особистого архіву Ірини КОМПАНІЄЦЬ.

Матеріал підготували: